Як один британський острів позбувся пацюків

Владі одного британського острова вдалося зробити те, що в історії людства ще нікому не вдавалося. Там повністю позбулися щурів.

Як один британський острів позбувся пацюків
9 Січня 2018 22:42Мультимедіа

У світі не так багато ссавців, які в змозі вижити практично в будь-яких кліматичних умовах – від Арктики до тропіків, від мало кому відомих островів до найвищих гір. Про це пише BBC.

На таке здатні люди (гомо сапієнс) і пацюки. Особливо сірі, яких учені називають Rattus norvegicus – тобто норвезький, або мандрівний пацюк.

І ті, й інші живуть практично скрізь. І ті, й інші мало не тисячоліття тому разом проникли в усі куточки світу, навіть на нікому не відомі острови.

Але не на Південну Георгію. Принаймні, зробили вони це не відразу.

Южная Георгия

Острів Південна Георгія відкрили 1675 року

Цей острів у південній частині Атлантичного океану, за сотні кілометрів від найближчого материка, вперше помітив 1675 року британський капітан Ентоні де ля Рош.

Але першим висадився на нього рівно 100 років по тому інший британець – капітан Джеймс Кук, який і назвав острів Південною Георгією на честь короля Георга III, який тоді правив.

Южная ГеоргияДо того, як на Південну Георгію прибули люди і гризуни, окрім тюленів, ссавців там не було

До чого тут Норвегія або пацюки, запитаєте ви.

А хто жив тоді на кораблях, окрім матросів і блощиць? Так-так, пацюки. Сірі пацюки.

І хто спустився на берег разом із капітаном Куком? Rattus norvegicus, звісно. Між іншим, дуже допитливі тварини.

ПацюкПацюки давно облюбували кораблі

І ось тут цим пацюкам неймовірно пощастило. Життя вдалось.

Справа в тому, що острів настільки далекий від будь-якого материка, що, окрім тюленів, ссавців тут не було. А значить, не було й хижаків.

Морські птахи відсутність хижаків помітили і гніздилися там десятками мільйонів.

Південна ГеоргіяАльбатроси на Південній Георгії влаштовують свої гнізда прямо у траві

Яких птахів тут тільки не було – від великого коника (єдиного співочого птаха Субантарктики) до качурки Вільсона. Від жовтоклювого шилохвоста (різновид качок) до альбатросів, від південних гігантських буревісників до пінгвінів.

І ось на острові з’явилися пацюки й почали тут займатися двома справами, які їм чудово вдаються: розмножуватися і поїдати все, що вони можуть знайти. Особливо – пташенят і пташині яйця. І смачно, і жировий шар росте, що добре у Субантарктиці.

Добре для пацюків, але вельми погано для популяцій усіляких птахів.

Південна ГеоргіяБагато птахів вижили завдяки тому, що навколо Південної Георгії розташовано безліч острівців, до яких пацюки не змогли дістатися

Птахів на Південній Георгії залишилося мало. На 90% менше, ніж було за капітана Кука. Багато вижили лише завдяки тому, що навколо Південної Георгії безліч дрібних острівців, до яких пацюки (та й завезені тими ж людьми миші) так і не змогли дістатися.

Але далі стало гірше.

Аж до другої половини XIX століття світ не знав електрики. Для освітлення приміщень були потрібні свічки або масляні лампи. І для одного, і для іншого чудово підходять китовий і тюленячий жир.

Китів і тюленів у прибережних водах Південної Георгії було більш ніж достатньо. Цей факт помітили китобої – американьскі, британські, але в основному норвезькі.

Всі вони кинулися до Південної Атлантики, щоб добути жир. Як можна більше жиру. І тут же зіткнулися з практичною проблемою.

Холодильників і рефрижераторних суден тоді ще не було і бути не могло. А як тоді везти через півсвіту видобутий китовий або тюленячий жир?

Його треба було варити до певної консистенції на прилеглому березі.

В этих чанах в прошлом варился китовый жирУ цих чанах у минулому варили китовий жир

На Південній Георгії норвезькі китобої побудували одразу кілька таких жироварень, територія навколо яких незабаром виявилася завалена напіврозпатраними тушами тварин.

В архівах зберігаються листи очевидців, які описували неймовірний сморід, який ішов від них.

І хто прибував на Південну Георгію на цих норвезьких судах? Так, пацюки та миші.

Для них там був рай земний. Піди наліво – напівзогнила китова туша. Смачно.

Піди направо – напівзогнилі тюленячі туші. Теж смачно.

Піди світ за очі – і всюди пташенята і яйця. Ще смачніше.

Оскільки на Південній Георгії немає жодного дерева, птахи облаштовують там гнізда або у траві, або у норах.

За що пацюки їм були дуже вдячні.

Южная ГеоргияНа Південнії Георгії норвежці залишили після себе церкву

Але з часом електрифікація призвела до падіння попиту на жир, і в підсумку китобої та мисливці на тюленів забули про Південну Георгію, залишивши пацюків і мишей наодинці із місцевими пернатими. І оленями.

Норвезькі китобої завезли на Південну Георгію північних оленів, щоб харчуватися олениною під час перебування на острові.

Недоїдені олені стали розмножуватися, поїдати і витоптувати всю наявну на острові траву, завдяки чому тут почалася ерозія ґрунту і, знову ж таки, постраждали місцеві птахи. Адже вони, як уже було відмічено, влаштовували у цій траві гнізда.

Не минуло й століття, як уряд Південної Георгії почав переймалися долею місцевих птахів.

Существуют даже почтовые марки Южной Георгии
 Існують навіть поштові марки Південної Георгії

Так, вам не почулося – хоча на Південній Георгії немає постійного населення, там є уряд, який видає свої закони, друкує поштові марки і намагається робити все, що належить уряду.

І ось влада Південної Георгії (яка проживає на Фолклендських островах) вирішила врятувати місцевих птахів і позбутися норвезьких завойовників-гризунів.

План був сміливим і несподіваним, так як досі за всю історію людства нікому не вдалося очистити скільки-небудь велику територію від пацюків. Це живучі тварі.

Але у людей, що живуть на островах південної частини Атлантичного океану, є здатність мислити неординарно.

З оленями впоратися було просто: достатньо було привезти на острів кількох скандинавських мисливців, які благополучно їх усіх перестріляли. Влада навіть трохи заробила на продажу оленини круїзним суднам, що проходили повз.

Кількох оленів зловили і відправили на ферми на Фолклендських островах.

Южная ГеоргияОдин з останніх північних оленів на Південній Георгії перед масовим відстрілом цих тварин

Але пацюків ані перестріляти, ані переловити фізично неможливо. Залишається лише один варіант – отрута.

Але як отруїти всю популяцію щурів і мишей на острові площею понад 4 тис. кв. км, покритому горами і льодовиками? Як?

Просто. Найняти три вертольоти із дуже, дуже досвідченими пілотами, які вміють літати у будь-яку погоду, у будь-яких умовах і які не бояться гористої місцевості та сильних вітрів.

Завантажити вертольоти таблетками бродифакуму – родентициду, що відрізняється двома особливостями: пацюки вважають цю приманку неймовірно смачною, а крім того, вона смертельна для гризунів навіть при разовому вживанні.

Потім скидати цю отруту на кожен (так-так, кожен!) квадратний метр Південної Георгії. GPS тут на допомогу: якщо пілоти пропускали хоч один метр, вони поверталися, щоб рясно посипати його бродифакумом.

Пілоти навчилися рівномірно обсипати отрутою навіть схили гір, так що де б пацюки й миші не знаходилися, вони неминуче знайдуть отруйну смакоту.

На всі ці килимові бомбардування бродифакумом пішло кілька років. Жоден вертоліт не розбився, попри вельми складний рельєф і важкі погодні умови.

Южная ГеоргияОтрутою покрили кожен квадратний метр острова

Щоб не було сумнівів у тому, що всі гризуни були знищені до останнього, вчені регулярно перевіряють, чи не з’являються десь на снігу відбитки мишачих і щурячих лап.

У 2016 році, незабаром після того, як острів відвідав науково-дослідницький корабель, були знайдені відбитки лап одного пацюка.

Весь той район був знову усипаний таблетками отрути, і пацюк більше не показував ознак життя.

Крім того, по всьому острову розклали приманки з арахісового масла, за якими легко визначити, чи намагався хтось їх гризти.

Досі не гриз ніхто.

З птахів трохи постраждали місцеві поморники, що їли отруєних пацюків, але їхня популяція за два роки відновилася.

Антарктический поморникВід боротьби з пацюками постраждали антарктичні поморники

І ось тепер окрилена успіхом влада Південної Георгії одержима новою ідеєю – очистити острів від усіх сторонніх тварин і навіть рослин.

Всі, хто приїздить на острів – а там працюють експедиції вчених, туди іноді заходять круїзні кораблі – повинні сходити з трапу в абсолютно чистому взутті та одязі.

Кожен сантиметр будь-якого вантажу, що прибуває на берег, уважно перевіряють у спеціальному карантині. У разі необхідності це приміщення може бути повністю ізольовано від навколишнього світу.

Йде також боротьба зі щипавками – всеїдними комахами, які іноді проникають на острів у вантажі овочів.

Кожен овоч, кожну картоплину ретельно оглядають, а ввезення брокколі або зеленої цибулі категорично заборонено, адже щипавкам у них зручно ховатися.

Екологи намагаються знищити й чужорідні для цього острова рослини, поливаючи їх гербіцидом.

Поки ніхто не придумав, як позбутися завезених сюди кульбаб.

Але якщо вдалося зробити, на думку фахівців, неможливе – позбутися щурів і мишей, кульбабам варто почати переживати за свою долю.

А птахи, тим часом, починають повертатися на Південну Георгію, де зараз, окрім кульбаб і негоди, їм ніщо не загрожує.

Новини

«Прометей» - незалежний інформаційний портал. Позиція редакції може не збігатись з точкою зору авторів окремих матеріалів. Ваші матеріали, побажання та пропозиції надсилати на електронну пошту: prometei.red@gmail.com. Ми завжди на зв'язку!
Використання наших матеріалів можливе за умови наявності прямого посилання на Прометей.