Голос правди: як документалісти презентують Україну в світі

Перемогти в інформаційній війні допоможе лише правда, переконана очільниця громадської організації «Новий Донбас» Лариса Артюгіна. Для того, щоб донести цю правду до людей, вітчизняні та іноземні режисери об’єдналися й створили серію документальних фільмів про події в Україні.

Голос правди: як документалісти презентують Україну в світі
6 Травня 2018 14:44Мультимедіа

Стрічки не просто показують. Їх доповнюють онлайн-обговореннями. Пані Лариса називає такий формат «відповіддю російській телекілерській пропаганді». Про це пише Український інтерес.

«Сучасні українські фільми вимагають розмови. Документальне кіно актуалізує, ставить запитання. І для того, щоб глядач спробував знайти на них відповідь, потрібно говорити про фільми. Дуже добре, коли після показу з’являється режисер стрічки чи її герой, з якими можна поділитися враженнями», – пояснює режисерка.

Лариса Артюгіна – режисерка. Фото: «Український інтерес”/Олександр Бобровський

Дискусії після перегляду намагаються влаштовувати між полярно різними аудиторіями. Наприклад, жителями Львова та Слов’янська, або мешканцями Мар’їнки та Вільнюса.

«Ми прагнемо зробити так, щоб нас зрозуміли закордоном. Адже у сучасному світі необхідна конкурентність та народна дипломатія, коли взаємодія відбувається на рівні суспільства. За допомогою документального кіно ми будемо ставати більш зрозумілими європейцям. І коли це відбудеться, тоді нас вважатимуть повноцінною частиною Європи», – вважає головний редактор «Цензор.нет» Юрій Бутусов.

Зараз в арсеналі документалістів 12 фільмів. Усі вони показують, як змінюється Україна, що зародилося після Майдану, які вони – сучасні українці.

А тим часом у Вільнюсі…

…глядачі збираються у Національній бібліотеці Литви, щоб побачити документальну стрічку «Крим. Як це було” режисера Костянтина Кляцкіна. Це вже шостий фільм про події в Україні, який презентують литовцям.

У Вільнюсі литовці збираються у кінозалі, щоб подивитися фільм про окупацію Криму. Фото: Lietuvos nacionalinė Martyno Mažvydo biblioteka

«Крим. Як це було» розкриває історію офіцерів, солдатів та матросів, які не здалися окупантам у лютому-березні 2014 року й зберегли вірність Україні. Герої документалки пережили залякування та надпотужний інформаційний тиск, бачили зраду побратимів. Попри це вони продовжували відстоювати свої військові бази й не зрадили присязі.

Один із героїв – офіцер військово-морських сил Олександр Гончаров. Він був капітаном екіпажу, який боронив український корабель «Славутич». Пан Олександр особисто прилетів у Литву, щоб поговорити з глядачами та відповісти на всі запитання про окупацію Криму.

На показі присутній офіцер ВМС Олександр Гончаров. Фото: Lietuvos nacionalinė Martyno Mažvydo biblioteka

«Жителі Литви, зокрема Вільнюса, цікавляться Україною. Щоразу під час показів – зали повні, а люди постійно просять організувати додаткові сеанси», – наголошує представник «Союзу стрілків Литви» Гарольдас Даубліс.

Самі литовці своє бажання знати все про події в Україні пояснюють так: насправді, війна близько. Вони переконані, що потрібно разом прагнути миру.

Гарольдас Даубліс перед показом фільму. Фото: Lietuvos nacionalinė Martyno Mažvydo biblioteka

Серед картин, що вже представили європейській аудиторії – документалки «Три дні в аеропорту Донецька» та «Невидимий батальйон». Вони, без перебільшень, викликали фурор у стриманих литовців.

«Це був повний розрив шаблонів. На кіносеанс прийшло чимало людей, купа молоді. Було безліч запитань про кількість танків, дрони. Ми понад годину відповідали на запитання. Коли ми презентували фільм у приватній школі, то навіть 11-річні дітлахи перейнялися реаліями України. Я побачив, що Литві цікавий наш досвід. Люди підходили і дякували за те, що ми захищаємо не лише себе, а й їх теж», – розповідає герой фільму «Три дні в аеропорту Донецька», кіборг Олександр Терещенко.

Кіборг Олександр Терещенко. Фото: «Український інтерес»/Олександр Бобровський

Із паном Олександром погоджується й режисерка стрічки про жінок на війні «Невидимий батальйон» Світлана Ліщинська. Вона зізнається, що не очікувала такої бурхливої реакції від європейців.

«Вони думали, що покажуть пропагандистське кіно, а побачили реальну живу людську історію. Ми зняли фільм без пострілів та спецефектів, із мінімумом музики. У Литві «Невидимий батальйон» назвали дуже гуманним та навіть красивим кіно», – згадує пані Світлана.

Режисерка Світлана Ліщинська. Фото: «Український інтерес”/Олександр Бобровський

Водночас жителі прифронтової Мар’їнки….

…також почали дивитися фільм про незаконну анексію Криму. Місцева мешканка пані Оксана розповідає, що кінозал переповнений, не вистачає навіть стільців.

«У місті немає українського телебачення, не завжди є телефонний зв’язок. Ми отримуємо однобоку інформацію. Деякі люди переповнені пропагандою, їм «промили» мізки й вони не знають, де шукати правду. Саме тому жителі Донбасу хочуть бачити документальне кіно. Можливо, це хоча б трішки відкриє очі», – говорить пані Оксана.

Протягом чотирьох років жителі Мар’їнки існують між двох світів: «нашого» та «їхнього». Вийти на подвір’я для них – небезпечно. Днями ворожий снайпер почав відстрілювати мирне населення. Люди перебувають у стані постійного страху – бояться навіть говорити про свої погляди. Кіносеанс – це чи не єдине місце, де вони можуть обговорити думки.

Режисер фільму «Крим. Як це було» Костянтин Кляцкін. Фото: «Український інтерес» /Олександр Бобровський

«Ми стомилися від війни. Ми теж хочемо відпочивати, розважатися. Показ документалки – це спосіб відволіктися, щось обдумати, поговорити про це з іншими глядачами. Це не голосне обговорення. Люди розмовляють між собою, діляться враженнями. Але бояться сказати щось зайве», – констатує жителька Мар’їнки.

Чого потребує документальне кіно

Лариса Артюгіна наголошує, що українське документальне кіно найдужче потребує підтримки держави. Його потрібно популяризувати у світі. У цьому насамперед має бути зацікавлена влада.

Документальне кіно має бути побаченим – Лариса Артюгіна. Фото: «Український інтерес» / Олександр Бобровський

«Зараз у всьому світі організовують покази фільму «Кіборги». Це дуже класно і важливо. Але потрібно давати глядачеві вибір: ігровий фільм або документальний. І наш кіборг, який дійсно пережив пекло, може їздити та презентувати документальне кіно. І це надзвичайно важливо, щоб у світі про Україну бачили не лише художнє осмислення, а й реальне кіно та реальних героїв, які тут і зараз захищають нашу країну», – закликає пані Лариса.

Вона додає, що громадянське суспільство має що сказати. Але йому потрібна допомога, щоб бути почутим.

Маруся Лагута, Український інтерес.

Новини

«Прометей» - незалежний інформаційний портал. Позиція редакції може не збігатись з точкою зору авторів окремих матеріалів. Ваші матеріали, побажання та пропозиції надсилати на електронну пошту: prometei.red@gmail.com. Ми завжди на зв'язку!
Використання наших матеріалів можливе за умови наявності прямого посилання на Прометей.