За крок до «Оскара»

Які фільми претендують на перемогу у головній номінації?

За крок до «Оскара»
3 Березня 2018 18:34Головне,Мультимедіа

Вночі з 4 на 5 березня у Лос-Анджелесі оголосять переможців премії «Оскар». Нагадаємо, що лідером за кількістю номінацій є фільм «Форма води». Він представлений у 13-ти номінаціях і мало не повторив рекорд «Титаніка» та торішнього лідера «Ла Ла Ленду», які мали по 14-ть номінацій. Слідом йде «Дюнкерк» Крістофера Нолана з 8-ма номінаціями. 7 номінацій у «Трьох білбордів на кордоні Еббінга, Міссурі». Усі лідери змагаються і за звання найкращого фільму року. Про це пише Zaxid.net.

Нагадаємо, що минулого року під час вручення нагороди у головній номінації стався найбільший скандал в історії кінопремії: актори Воррен Бітті та Фей Дановей, які оголошували переможця, оголосили перемогу «Ла Ла Ленд». Проте виявилось, що їм дали неправильний конверт. Насправді переможцем став фільм «Місячне світло». Цікаво, що обидва актори і цього року представлять головного лауреата кінопремії, повідомляє TMZ. За інформацією видання, артисти з’явилися на репетиції церемонії, яка проходила у театрі «Долбі».

Можливо, таким чином організатори хочуть вибачитися перед акторами, які з вини співробітника аудиторської компанії PwC, що вже понад 80 років забезпечує таємницю голосування на Оскарі, опинились в епіцентрі скандалу.

Напередодні церемонії ZAXID.NET хоче нагадати про фільми, які претендують на звання найкращого фільму року їх дев’ять. На жаль, не всі вони побували в українському прокаті. Проте сподіваємося, що дистриб’ютори ще встигнуть це надолужити.

В усіх попередніх преміях основне змагання велося між «Формою води» та «Трьома білбордами…». Дивним чином такі «монстри» як фільми Спілберга та Джо Райта виступають статистами. Наразі кількість перемог у цих двох фільмів майже рівна. «Оскар» має поставити крапку у цьому протистоянні.

«Форма води»

(The Shape of Water)

Мексиканський режисер Ґільєрмо Дель Торо останнім часом успішно дає собі раду з великими голлівудськими проектами. Проте час від часу знімає кіно, у якому повертає глядачів та і себе самого до витоків. Тобто до того кіно, яке зробило його знаменитим. «Форма води» набрала своєї форми, звичайно і від раннього «Хребта диявола», і від титулованого «Лабіринту Фавна».

Події «Форми води» відбуваються у секретній лабораторії. Німа прибиральниця Елайза (чудова Саллі Гокінс, також номінована на «Оскар») бачить, як туди привозять дивне створіння. Істота живе у воді, і досліджують її як тварину. Коли ця дивна істота опиняється у небезпеці Елайза вирішує допомагає йому втекти.

Ця казкова лав сторі відбувається на тлі холодної війни: шпигунські заколоти, інтриги та зради, таємні агенти та тортури. Це дивний фільм. Фільм, до якого важко знайти аналоги. Це казка з політичним забарвленням, чудовими акторами та блискучою режисурою.

Режисер перемішує фестивальне кіно та Голлівуд і робить це так органічно, що має успіх і там, і там: фільм став найкращим на Венеціанському фестивалі. Найкращим фільмом року назвала його і Гільдія кінокритиків. Він отримав «Золотий глобус» за музику та режисуру.

«Три білборди на кордоні Еббінг, Міссурі»

(Three Billboards Outside Ebbing, Missouri)

Чудовий фільм, без сумніву один із найкращих у році, що минув, розповідає аж ніяк не казкову історію. На відміну від свого основного конкурента.

Після вбивства доньки Мілдред Гейз (актрису Френсіс Макдорманд називають фавориткою у номінації «найкраща жіноча роль») знаходить незвичний спосіб тиску на поліцію, яка так і не змогла впіймати вбивць. Жінка орендує білборди, щоб змусити правоохоронців діяти.

Ірландський сценарист Мартін МакДонах зняв три фільми (серед яких – знаменитий «Залягти на дно в Брюгге») і написав сім п’єс. Тобто слово є головною силою режисера. Тож слова стають у фільмі головною рушійною силою та інструментом помсти. Історія «Трьох білбордів» – його сильна сторона. І сюжет, і діалоги є бездоганними.

Ще одна сила фільму – актори, які майстерно відіграють боротьбу добра зі злом усередині кожного персонажу.

Історія «Трьох білбордів», дуже конкретна й особиста, стає трагедією античного масштабу. І разом із тим у фільмі не бракує гумору.

«Дюнкерк»

(Dunkirk)

Перша воєнна драма у фільмографії режисера Крістофера Нолана розповідає про один із найдраматичніших епізодів Другої світової війни – евакуацію британських військ, заблокованих гітлерівцями у місті Дюнкерк після битви в 1940 році.

Нолан писав сценарій, щоб показати історію з трьох ракурсів: земля, море, повітря. Вийшло дивовижно. Камера, раз захопивши, не відпускає глядача ні на секунду. Страх замкнутого простору в трюмі есмінця не поступається жаху від просторого, але смертельно обмеженого пляжу Дюнкерка.

Улюблений композитор Нолана Ганс Циммер також номінований на «Оскар». Головний звук фільму – цокання секундної стрілки. Крістофер Нолан записав власний кишеньковий годинник і відправив його Циммеру.

У фільмі зайняті Марк Райленс, Том Гарді та Кеннет Брана.

«Темні часи»

(Darkest Hour)

Фільм британця Джо Райта «Темні часи» розповідає ту саму історію, що і «Дюнкерк». Тільки відбуваються події фільму по інший бік Ла Маншу, у Великобританії. Картина розповідає про призначення Вінстона Черчилля прем’єр-міністром Великобританії у 1940-му році та про декілька днів, в які йому довелося ухвалити рішення, що здавалися божевільними.

Події «Темних часів» відбуваються на початку II Світової війни. Уряди європейських країн, приголомшені неочікуваною агресією, вони не в змозі чинити гідний спротив. 10 травня 1940 року король Георг VI призначає прем’єр-міністром Вінстона Черчилля. Це призначення змінило хід історії.

Роль Черчилля виконав Ґері Олдмен. Аби бути на екрані максимально схожим на свого героя, актор провів у кріслі гримерів близько 200 годин. Не дивно, що Олдмен вважається головним претендентом на перемогу в номінації «найкраща чоловіча роль». Він уже має за це «Золотий глобус».

Призначення Олдмена на цю роль було найбільшим режисерським ризиком Райта, а у підсумку стало його найбільшим виграшем. Британський актор не боїться показувати культового політика смішним, не надто приємним диваком. Що аж ніяк не зменшує масштабів його особистості.

«Геть»

(Get Out)

Дуже цікава та дотепна суміш класичного трилера та авторського кіно. Чорношкірий хлопець Кріс (Деніел Калуйя) їде в гості до батьків своєї білої дівчини Роуз (Еллісон Вільямс). Вони – лікарі, які живуть у великому заміському особняку. Проте за його стінами кояться дуже дивні речі…

Чорношкірий режисер Джордан Пів з одного боку знімає гостросоціальну стрічку, проте максимально далеку від викривального пафосу. Він насичує абсурдними ситуаціями та чорним гумором. Так про расові стереотипи ще ніхто не висловлювався. Це свіже, дотепне та несподіване кіно.

Цікаво, що при бюджеті в $5 млн «Геть» заробив в прокаті лише у США $135 млн.

«Леді Бьорд»

(Lady Bird)

Режисерський дебют чудової актриси Ґрети Ґарвінг розповідає історію дорослішання. Історія ця є іронічною та дуже теплою. 17-річна Крістін закінчує школу міста Сакраменто у Каліфорнії.

Дівчина бунтує проти батьків, не хоче відгукуватися на власне ім’я і вимагає, щоб її називали «Леді Бьорд», шукає можливості вступити до коледжу на іншому кінці країни, закохується…

Це дуже світле кіно, зняте із великою симпатією до своїх героїв. А ще це кіно настільки «неакадемічне», що його логічніше було б бачити серед лауреатів «Санденса» або «Трайбеки». Проте фільм має 5 оскарівських номінацій. Зокрема і для Сірши Роен, яка, попри юний вік має чимало нагород. І ця оскарівська номінація для неї не перша.

«Примарна нитка»

(Phantom Thread)

Новий фільм знаменитого Тома Пола Андерсона є стильною та майстерною мелодрамою про успішного кутюр’є та його молоду коханку-музу.

Кутюр’є Рейнольдс Вудкок (Деніел Дей-Льюїс) живе в Лондоні 1950-х. Він обслуговує ексклюзивну клієнтуру, і його життя підпорядковане суворому розпорядку, який встановився багато років назад. Коли модельєр знайомиться з офіціанткою Альмою (Вікі Кріпс), вона вирішує досягнути якомога більшого.

«Примарна нитка» розповідає про людей, які пишаються холодністю та самоконтролем. Так що «Примарна нитка» не покаже сильних почуттів та бурхливих емоцій. Ця стрічка вимагає від глядачів пильної уваги та терпіння. Вони будуть винагороджені не лише стильною картинкою та тонкою грою.

Мелодрама перетвориться на трилер, а стосунки головних героїв отримають несподіваний розвиток.

«Секретне досьє»

(The Post)

Події розгортаються у США у 1971 році. У розпалі В’єтнамська війна, на якій щодня гинуть люди. Кей Грем, яка володіє газетою Washington Post отримує із Пентагону пакет засекречених документів, оприлюднення яких призведе до величезного скандалу.

Разом із редактором свого видання Беном Бредлі, а також колегами із газети The New York Times вони вирішують друкувати матеріали. Це стається попри загрозу судових позовів, у результаті яких влада Сполучених Штатів планує назавжди припинити роботу обох видань.

Таємне листування політичної верхівки все ж таки побачила світ.

Історичний трилер «Секретне досьє» заснований на реальних подіях. Спілберг не був би Спілбергом, якби не створив із досить відомої, принаймні у США, історії потужну гостросюжетну драму. Щоправда, як це часто трапляється із режисером тоді, коли він екранізує реальні історії, ця його картина є ретельною, дуже правильною та… нудною.

Проте наявність в одному кадрі Меріл Стріп та Тома Генкса може примирити практично з чим завгодно.

Стріп вчергове номінована на «Оскар». Її номінували 21 раз, більше ніж будь-якого актора чи актрису в історії кінематографа. Вона має три «Оскари».

«Називай мене своїм ім’ям»

(Call Me By Your Name)

Картина «Називай мене своїм ім’ям» була представлена на минулорічному Берлінале. Фільм є екранізацією роману письменника Андре Асімана, дія якого відбувається у 1980-х роках минулого сторіччя.

Стрічка розповідає про любовну історію між молодим хлопцем Еліо та помічником його батька Олівером. Все це відбувається влітку, на відпочинку сім‘ї у заміській віллі. Гарно знята картина, утім, не відкриває в кіно нічого нового та несподіваного.

Актор Тімоте Шаламе, що зіграв Еліо, каже, що кожен глядач знайде щось для себе у цій стрічці, незалежно від сексуальної орієнтації: «Передусім це історія кохання між двома героями. І це справжня ода цьому прекрасному почуттю». До слова, Тімоте Шаламе є також претендентом на звання найкращого актора.

Цікава ситуація склалась довкола номінації «найкращий документальний фільм». На перемогу претендують фільм про світову фінансову кризу 2008 року «Abacus: Small Enough to Jail», арт-подорож Францією легенди кіно Аньєс Варда «Обличчя, села», докладна розповідь про допінговий скандал «Ікар» та фільм про війну в Сирії «Останні люди Алеппо».

Цю номінацію супроводжу відразу два скандали. Претенденту на «Оскар», сирійському продюсеру Каріму Абіду через закон Трампа скоріше ша все не вдасться потрапити на церемонію.

Другий скандал також пов’язаний з «Останніми людьми Алеппо» та фільмом «Ікар», який розповідає використання допінгу в Росії та доводить, що ця програма була вигадана та реалізована на державному рівні. Нагадаємо, що саме через цей скандал Росія була фактично відсторонена від Олімпіади, спортсменам було заборонено використовувати державну символіку.

Нещодавно стало відомо, що Росія намагається вплинути на результати голосування Американської академії кіномистецтва. Про це йшлося у матеріалі New York Times. Відзначається, що Москва намагається запобігти перемозі цих двох фільмів.

Катерина Сліпченко.

Новини

«Прометей» - незалежний інформаційний портал. Позиція редакції може не збігатись з точкою зору авторів окремих матеріалів. Ваші матеріали, побажання та пропозиції надсилати на електронну пошту: prometei.red@gmail.com. Ми завжди на зв'язку!
Використання наших матеріалів можливе за умови наявності прямого посилання на Прометей.