Вчимося самі і вчимо інших: «Супутник» на Левандівці готує міжнародний Фестиваль

Вже за тиждень в одному зі «спальників» Львова відбудеться незвичне масштабне дійство – Фестиваль Параджанова на Левандівці. Фестиваль розпочнеться 19 серпня і триватиме до 28 серпня.

Вчимося самі і вчимо інших: «Супутник» на Левандівці готує міжнародний Фестиваль
13 Серпня 2016 15:26Cуспільство,Головне,Культура,Статті

Організаторами дійства, яке включатиме багато цікавих атракцій, виступило Управління культури Львівської міської ради та місцеве комунальне підприємство «Супутник», яке має дуже цікаву та строкату історію.

З паном Олександром ми познайомились ще в 2014 році, коли Левандівський парк, в межах якого стоїть «Супутник», був під серйозною загрозою забудови. Зараз історія ще не завершена, але «Супутник» тепер культурно-мистецький центр зі збереженою функцією кінотеатру. Олександр Агашков, Михайло Севрук та інші активісти відстояли межі парку та кінотеатр і дали йому нове життя – відправили «на нову орбіту».

Про «Супутник» та те, що чекатиме жителів Левандівки та Львова в кінці серпня «Прометей» розмовляв з директором «Супутника» Олександром Агашковим.

– Як і чому?
– Все почалось з перейменування вулиць першої хвилі, яке сталось в 1993 році і подарувало Левандівці вулицю Параджанова. Вона розташована між «Супутником» та озером з іншої сторони вулиці Повітряної. Раніше вона називалась вулиця Пальмова.

Я видам такий невеличкий секрет, що всім мешканцям вулиці Параджанова надруковані персональні іменні запрошення на наш фестиваль. Він умовно буде складатись з двох масштабних частин. Це власне концерти та звичні заходи (ярмарки, майстер-класи) в рамках самого фестивалю і «Супутник», як місце де проводиться експозиція «Музею сновидінь». Це київська формація, яка здійснила масштабний мистецький проект «Параджанов. Сновидіння 21 століття». Цей проект вони представляли в Національному музеї Грузії в Тбілісі, також і в Києві, та планували їхати з ним у Вроцлав, а «Супутник» виявився таким третім місцем, призовим. Тому статус фестивалю, без всякого перебільшення – міжнародний. Вікторія Данилян – це натхненниця цього проекту «Сновидіння 21 століття», що стосується власне постаті Параджанова. Вона добре знається на тематиці, проводила тут зустрічі, обговорення, залучала та працювала з митцями і з людьми, які знали Параджанова, тобто на ній весь сегмент представлення цієї експозиції, який цікавим буде для всіх.

IMG_0444

Що стосується заходів, майстер класів ми максимально постаралися. Цим займається міське управління культури, координує Ірина Шимон і я знаю, що залучено дуже багато цікавих людей у всіх напрямках. Майстер класів буде багато і вони будуть різних спрямувань.

IMG_0445

«Ніч театру», яка відбувається у Львові впродовж вже тривалого часу, цього року буде у «Супутнику». Я теж цим пишаюсь.

До речі, в Києві одну з вулиць перейменували на вул. Параджанова тільки в цьому році, за два тижні до відкриття виставки «Тіні забутих предків» Павла Гудімова. Гудімов теж сказав, що спробує знайти час та завітає. Будемо чекати, тому що якісь певні моменти в його виставці присвячені лише фільму, персоналії там як такої не має. А от тут трошки інше, бо фестиваль ми називаємо фестиваль-колаж, відповідно в цей колаж ми позбирали багато всього.

IMG_0452

Крім «Ночі театру» скажімо концерт, як велике масштабне дійство, який відбудеться 24 серпня, на День Незалежності. Це вже третій концерт в якому приймає участь команда «Супутника». У ньому будуть приймати участь наші дівчата – Анастасія Комаровська, Ірина Васечко, Дарина Могінська. Це не дебют їхній на великій сцені, але в цьому першому фестивалі, як і всі, вони дебютують. Настя окрім того поступила в коледж Культури і мистецтва цього року. Так що вона така перша ластівка «Супутника», яка пішла за своїм покликанням розвивати свій співочий талант.

IMG_0440

– «Супутник» стає не лише культурно-мистецьким, але освітнім центром?
– У 2014 році? коли ми починали, в липні, ми проводили усі заходи на сходах «Супутника». І люди збирались навколо. Цього всього не було, тому що тут було все забите фанерою, він був доведений до жалюгідного стану насправді. І плакати, які ми тоді робили висіли на вулиці. Сама ідея полягала в тому, щоби «Супутник» був культурно-мистецьким та освітнім центром. Оскільки це заклад культури та освіти. Ми не наполягали, коли власне як «освітній» він не потрапив в ухвалу Про реорганізацію і зрештою не принципово в назві, принципово – в змісті. Зміст закладено освітній, ми можемо десь когось чогось навчити чи самі навчитися в когось. Той момент освітній він надзвичайно важливий ще зважаючи на всі ці перманентні реформи, які тривають і чомусь вони такі доволі сумнівні, як на мене.

Я тішусь, що середовище досвідчених діячів культури – знаних, дипломованих, титулованих – патронують нашу діяльність, і доволі вдало, на даний час і в цих умовах змогли забезпечити репетиторство, навчання і в цілому розвиток. Я буду сподіватися, що в подальшому все буде стрункіше і структурованіше, але сподіваюся, що ми не перетворимося на такий (в гіршому розумінні) «будинок піонерів», де, ви відбули своє, ну і добре – виходьте. Ми на інших засадах формуємося – завдяки участі усіх вікових категорій. В першу чергу я вдячний дітям, бо це зрештою на них було орієнтовано і створювалася, як така соціальна формація, без жодного фінансування, без особливої допомоги, може десь хаотично, але так дуже відверто і від душі все робилося. І для себе я переконався, що співати, танцювати, писати сценарії, проводити заходи, з усією дорослою відповідальністю і самостійністю – ці люди здатні зробити якісний «продукт».

IMG_0453

– Місце розташування «Супутника» грає йому на користь чи навпаки шкодить?
– «Супутник» – це місце, яке вже існувало, коли я почав ходити сюди у кіно, коли я був малим. А перетворення в об’єкт якийсь маргінальний – цього не можна було допускати. Заварювати вікна, забивати їх фанерою, пускати сюди невідомо кого і, щоб тут було зачинено і щось відбувалося, але ніхто не знав що саме. Якщо історія «Далі» (нічний клуб, названий на честь епатажного художника, діяв кілька років з 2000 року, – ред.) вона більш-менш зрозуміла, хтось там був та відвідував, бо це нічний клуб, то історія пост-«Далі» вона до цього часу взагалі не відома, і що це було – це був наркопритон чи це не був наркопритон, і що це було таке і нащо воно в такому ганебному стані утримувалося. Ми в 2014 році доволі чітко встановили необхідні першочергові роботи, які дадуть можливість врятувати і убезпечити саму будівлю.

IMG_0441

Ми передбачили необхідність в основному відновлення знищеної та розкраденої системи опалення, і от тут все пов’язано тільки з такими процедурними нюансами, які не дають нам вчасно тут все зробити, бо до 31 липня в нас було сплановано завершити роботи по перекриттю даху та відновлення фасаду. Я вважав, що фестиваль запланований ще минулого року, спонукає це зробити. Я зараз схильний бачити, що напевно жоден фестиваль не може спонукати, це напевно не причина, а якісь обставини. Хоча, можливо і причина – важко сказати.

IMG_0447

– «Супутник» мабуть не просто так знаходиться на Левандівці і як поєднуються Параджанов, Левандівка, «Супутник»? Що таке Параджанов для Левандівки?
– Справа в тому, що хтось на себе взяв чи делегував нам велику відповідальність за те, що в першій хвилі перейменувань, коли припиняли існування вулиці з типовими радянськими назвами, то для когось постать Параджанова була настільки небайдужою, що він зробив те, зараз видається, можливо, занадто маленьким – назвав вулицю іменем Параджанова на Левандівці.

Але що стосується Левандівки, то власне культура кіно тут існувала з давніх давен. І кінотеатр відомий нам, імені М. Коцюбинського, розташовувався на Повітряній. Досі споруда його є недалеко від «Супутника».

IMG_0451

Рішення збудувати кінотеатр у парку було прийняте у 1957 році. Через два роки після офіційного створення самого парку. Це був 1955 рік, а в 1957 році з ділянки парку було виділено частину на якій було збудовано кінотеатр «Супутник». Він з такою назвою був збудований, а 31 грудня 1961 року був перший прем’єрний показ. Фасад був прикрашений зорями. А в підвалі ми знайшли портрет Гагаріна, він висить у нас в глядацькому залі. Тому Параджанов, кіно і «Супутник», як кінотеатр…

IMG_0439

– І 60-ті?

– Так-так – воно власне так все і поєднується.

Найцікавіше, що тоді у нас відбувались прем’єрні покази фільмів, що сюди на Левандівку їх везли першою чергою. Зокрема тому цей фестиваль і «Параджанов»… Параджанов – новатор, я для себе його відкрив завдяки Гудімову і «Тіням забутих предків». От ті речі, такі технічні деталі при зйомках фільму, які були застосовані Параджановим – неймовірно. В фільмі є кадр, де падає дерево: а от в який спосіб вони зробили цей кадр?! Там дуже багато таких речей. тобто це однозначно новаторство. Не дарма, мабуть в Гарварді вивчають цей фільм, а в нас… Запитаєш: «А де вулиця Параджанова?», – а вулиця Параджанова знаходиться на Левандівці!

Вона дуже компактна, але вона є. На честь велетня!

– Чого чекаєте від фестивалю?
– Я би хотів, щоби цей фестиваль був першим і щорічним. Я би хотів, щоби це спонукало в першу чергу наших друзів, нашу команду глибше і активніше залучати свої вміння, бачення, бажання…

…Мене хвилює Левандівка. Мене хвилює «Супутник». Тому, якби «Супутник» був розташований в якомусь іншому місці, мене б там, мабуть, не було. Я би не зміг ненормовано працювати, без відпусток і вихідних.., робити що-небудь і переживати; ходити, з кимось з’ясовувати стосунки з приводу того чому воно так «робиться», але не робиться..

Коли нам відкрили двері в Супутник, я тільки торкнувся до плитки на стінах… От ці відчуття, вони зберігаються через ці дотики… Ти враз згадуєш, як колись було. І мені було не зрозуміло, чому я не можу зайти в «Супутник», який я знаю?! Чому я не можу привести сюди дружину, дитину? Чому?! Бо хтось прийняв «вольове» рішення якесь, якусь нісенітницю, що для населення Левандівки не потрібно мати велике, тому що достатньо мати щось маленьке.

IMG_0443

І от «Супутник» є. Він в нормальному стані. Його треба привести в порядок, де треба підлатати і дати йому новий політ. А все решта він даватиме іншим.

От нещодавно в «Супутнику» відбувся показ фільму «Хто як не ми?». Спасибі Сергію Глотову і Анастасії Горовій! Я з великою повагою ставлюсь до цих людей, які переживають війну безпосередньо, але несуть життя. Волонтери, які знаходять час для зйомок фільмів, для людського спілкування. Люди, які не зачерствіли і не дають зачерствіти нам…

IMG_0454

А колись в нас буде гарний великий повноцінний 3Д, 7Д кінозал, де можна буде показувати і дивитись будь-які фільми. Я розраховую, що ми самі знімемо не одну відеороботу.

Я дуже сподіваюсь, що хтось із «Супутника» буде співати у світових центрах і казатиме: «Я живу на Левандівці, я із «Супутника». Це найголовніше.

IMG_0438

Бо дуже обурлива ситуація, коли йдеш по вулиці і бачиш, що там відремонтована проїжджа частина дороги, а там де школа – там ями замість тротуару. Були. Людина ж формується з дитинства. Якщо вона йде собі по такому, і вважає це нормальним, бо інакшого нема, от так і йде життям. А потім ти приходиш до школи і тобі кажуть: «А що це таке?» А ти кажеш: «я живу у Львові. Я з дому йшов і вліз в багно, тому що по-іншому нема кудою обійти», або «мені гілка на голову впала, бо тополя аварійна і її зрізати не можна, бо на це не виділяють грошей».

Я дуже розраховує що фестиваль стане постійним. А «Супутник» – це центр рекреаційної зони «Левандівський парк», де Алея Небесної Сотні і де можна бавитись з дітьми і проводити заходи, концерти, де можна робити дуже багато хороших речей… до чого всіх і закликаємо.

IMG_0446

Спілкувалася Ярина Волошин.

Спеціально для Прометея.

Довідка: Сергій Параджанов – вірменсько-український режисер, дисидент. Зняв кілька десятків відомих фільмів, але найбільше визнання отримав за картину «Тіні забутих предків», зняту за мотивами одноіменної повісті Михайла Коцюбинського в 1964 році. За цю роботу Параджанов отримав світове визнання та кілька десятків міжнародних нагород.

Відразу після виходу фільму проти Параджанова почались переслідування, адже під час прем’єри фільму відбулась політична акція проти політичних арештів в Радянському Союзі, участь в які взяли Василь Стус, Іван Дзюба, В’ячеслав Чорновіл.

Параджанов помер в 1990 році в Єревані.

Мітки

Львів

Новини

«Прометей» - незалежний інформаційний портал. Позиція редакції може не збігатись з точкою зору авторів окремих матеріалів. Ваші матеріали, побажання та пропозиції надсилати на електронну пошту: [email protected]. Ми завжди на зв'язку!
Використання наших матеріалів можливе за умови наявності прямого посилання на Прометей.