Покинуті Україною: політика держави щодо російських біженців

Із початком відкритого конфлікту між Росією та Україною населення цих держав постало перед низкою політичних викликів. У даному абзаці акцентувати увагу хочеться на ситуації в Росії, де певний відсоток людей таки ці виклики прийняло і висловило свою позицію. Всі памятають Марш мільйонів, де зібрались росіяни, висловлючи свій протест проти війни з Україною та анексії Криму.

Покинуті Україною: політика держави щодо російських біженців
18 Листопада 2016 19:52Cуспільство,Головне,Статті

Крім того, в окремих населений пунктах та областях Російської Федерації, свідомі особи виступили зі своєю проукраїнською позицією. Ці люди усвідомлювали можливі наслідки своїх дій чи слів, які суперечили загальноприйнятій концепції «визволення російськомовних та боротьби з фашизмом в Україні». Попри це, зважаючи на якісь особистісні якості, мовчати вони не змогли. Зрештою, можливо хтось надіявся, що репресивний апарат їх омине.
Як наслідок, сотні росіян, які висловились проти політики Путіна, вимушені були покидати свої домівки та звичний спосіб життя і тікати з Росії. Тікати, бо їхні політичні переконання не мають права на існування в тоталітарній Російській Федерації.
Вибір, куди втекти, стояв невеликий. І цілком логічно, що значна частка вирішила поїхати в Україну, адже це країна, честь якої вони захищали.
Як результат, з 2014 року в Україні числяться сотні біженців з Росії. Біженцями їх називають не тому, що так визнала українська влада, а просто по факту вимушеної втечі через репресії.
Згідно даних Державної міграційної служби, за 2014 рік до них звернулись 130 осіб, в 2015 році – 96, і за 9 місяців 2016 року – 54 людини звернулись із заявою на отримання статусу біженця. За 11 місяців 2015 року кількість осіб, визнаних біженцями, – 7, ще 3 – визнано особами, які потребують додаткового захисту. Решті відмовлено.
Росіянам, окрім як боротись із системою влади та бюрократичною павутиною, варіантів не має. Інакше – виселення в РФ, що грозить летальними наслідками. Позиція української влади масово породжує нелегалів, порушуючи їхні ж права. Такі люди живуть без будь-яких гарантій, в тому числі на працевлаштування чи освіту.
«Для того, щоб легально працевлаштуватися, шукачеві притулку треба два тижні отримувати довідку, дійсну до трьох місяців, а після закінчення терміну її дії – знову два тижні отримувати довідку. Зрозуміло, що роботодавці на таке не готові погоджуватися, тому біженцям доводиться працювати нелегально, але ж вони могли б платити податки!», – резюмує Юлія Архіпова, керівниця проекту EmigRussia.
З такою ситуацією стикнувся Олексій Дячков, про якого ми вже писали. Через те, що чоловік ніяк не може отримати статусу біженця, знайти роботу у Львові йому дуже важко, навіть в якості офіційно неоформленого. Попри це резюме чоловіка вражає: багаторічний досвід у бізнесі в сфері торгівлі. Свої вміння Олексій з великим бажанням хоче використовувати, проте можливостей не має.

Покинуті Україною: політика держави щодо російських біженців
«Ніхто не візьме на роботу людину, яку можуть з дня на день виселити з України. Ніхто не візьметься за мої ідеї» – розповідає Дячков.
У його товариша по біді Олексія Вєтрова днями виникла ще одна проблема – його виселили з хостелу.
«Сьогодні мене виселили з хостелу в порушенні договору оренди. І я навіть поліцію викликати не міг, щоб цьому перешкодити. Зараз з речами сиджу в офісі громадської організації…Вони збирають гроші два рази. Беруть наприклад за місяць, потім виселяють раніше терміну і заселяють нову людину і так багато разів. Іноземці, особливо біженці, ніколи не можуть відстояти свої права», – повідомив нас Олексій Вєтров.
Олексій Вєтров приїхав в Україну в 2014 році і одразу написав заяву до Міграційної служби про надання статусу біженця. Як виявилось, ДМС відмовило чоловіку у статусі, бо не повірило у його переслідування з боку «демократичної держави Росії”. Жодному громадянину що України, що Росії мабуть не варто наводити приклади політичних переслідувань в Російській Федерації, про що свідчать і міжнародні доповідачі, однак ДМС в Україні цього вперто не хоче бачити.

Покинуті Україною: політика держави щодо російських біженців
«Російські шукачі притулку, згідно зі статистикою ДМС, – це приблизно 100 чоловік в рік. Ще кілька людей залишається на нелегальному становищі – вони просто не бачать сенсу просити притулок, спостерігаючи за ситуацією, коли притулок отримують 5-10% шукачів притулку, а принцип, за яким міграційна служба визначає найбільш гідних статусу, нікому не відомий», – продовжує вводити в курс справи Юлія Архіпова.
Ще одна проблема, з якою стикаються біженці: без перебільшення вічні судові процеси. Дехто із росіян, які вимушені були виїхати в Україну і отримали відмову від Міграційної служби, подають до суду, щоб відстояти своє право. І скільки б разів суд не ставав на сторону прав людини, державна служба знайде спосіб все таки відмовити у статусі.
Найяскравішим прикладом такої боротьби є ситуація Сергія Анісіфорова, який брав участь у подіях Мадайну з 2013 року і нагороджений за участь в революції гідності медаллю «За жертовність і любов до Україні». На черзі у чоловіка вже 8 судовий розгляд. 25 жовтня Анісіфоров написав у соціальних мережах, що вкотре виграв суд, проте Державна міграційна служба подає апеляцію.
«Здійснилося! Отримав судову постанову. Суд зобов’язав міграційну службу України надати статус біженця .Я 5-й , кому з 2009 р. суд зобов’язує надати статус біженця – цього рішення домагалися більше двох років. Раніше всі суди зобов’язували міграційну тільки переглянути справу. Спасибі всім, хто мене підтримував з 2014 р. Слава Україні!! P.S. Міграціонка подала вже аппеляцію. Як заявляють в міграційній, нічого підписувати не будуть, хоч скільки я буду вигравати суди», – пише Сергій.

 Покинуті Україною: політика держави щодо російських біженців
Як стверджують українські правозахисники та активісти, така позиція міграційної служби підтверджує як непрофесіоналізм чиновників, у чиїх руках доля людей, так і можливу вказівку згори – це така собі неформальна політична позиція держави.. Таке твердження підкреслюють і порожні обіцянки гаранта Конституції Петра Порошенка про внесення змін в українське законодавство для спрощення процедури надання політичного притулку та українського громадянства росіянам, що переслідувались через свої політичні переконання.
Українська держава в даному випадку фактично підігрує російському репресивному апарату, адже замість того, щоб підтримати людей, які відстоювали честь України в Росії, займається абсолютним нівелюванням законодавства та ламає життя. Так, успішний бізнесмен та активіст, батько трьох дітей Олексій Дячков покинув свої будинки, авто, роботу. На українській території зустрівся із дискримінацією деяких прошарків суспільства та державним апаратом, безробіттям та шахрайством. Так, актор Сергій Анасіфоров, який грав у епізодичних ролях в відомих телесеріалах замість притулку отримав в Україні по правді сім кіл пекла та судової тяганини. А Олексій Вєтров із своїми навиками у бізнесі та великим бажанням професійного розвитку змушений терпіти знущання власників хостелу та жити на вулиці.

Катя Бенюк,

спеціально для Прометея.

Новини

«Прометей» - незалежний інформаційний портал. Позиція редакції може не збігатись з точкою зору авторів окремих матеріалів. Ваші матеріали, побажання та пропозиції надсилати на електронну пошту: [email protected]. Ми завжди на зв'язку!
Використання наших матеріалів можливе за умови наявності прямого посилання на Прометей.