Марш рівності: права людини проти правих варварів

Днями в столиці успішно відбувся Марш рівності — велика публічна хода, присвячена боротьбі за рівні права для української ЛГБТ-спільноти.

Ìàðø ðàâåíñòâà "ÊèåâÏðàéä-2016" â Êèåâå, 12 èþíÿ 2016 ã. Ôîòî Ñîêîëîâñêàÿ Èííà / ÓÍÈÀÍ
14 Червня 2016 20:01Головне,Політика,Статті,Україна

Захід став фінальною ланкою в межах так званого КиївПрайду, який щорічно проводиться в Україні. Крім власне маршу, КиївПрайд передбачає лекції, дискусії, презентації та інші форми соціальної роботи, які покликані сприяти зростанню рівня толерантності всередині українського суспільства.

Цього року Марш рівності зібрав рекордну кількість учасників, став наймасовішою публічною акцією на тему захисту прав ЛГБТ за весь період існування української держави. За різними оцінками, в ході взяли участь від 1500 до 3000 чоловік. На відміну від Прайду-2015, основні події розгортались в історичному центрі міста. Марш розпочався біля Червоного корпусу КНУ ім. Шевченка та гучно прокрокував вулицями столиці.

Втім, не менш рекордною була і кількість правоохорнців, задіяних державою для забезпечення безпеки ЛГБТ і солідарних з ними громадян. Більш, ніж 6000 співробітників Національної поліції, Нацгвардії та МВС, патрулювали центр міста 12 червня, уважно «фільтруючи» тих, хто здавався їм підозрілими. Нажаль, не завжди дії полісменів були адекватними ситуації. Так, на очах голови Нацполіції Хатії Деканоїдзе, яка особисто спостерігала за заходами безпеки під час Прайду, поліціянти жорстоко зкрутили активіста, що в усній формі проявляв свою незгоду з цінностями ЛГБТ-спільноти. За словами Деканоїдзе, заради гідного рівня охорони заходу були мобілізовані значні внутрішні сили МВС не тільки в Києві, але і за його межами. Проте залишається відкритим питання, як далеко дійшли б учасники Марша рівности, якщо б держава відмовилась брати на себе забезпечення безпеки? Відповідь на це в кінцевому рахунку дозволяє досить точно зрозуміти, наскільки прогресивним є українське суспільство загалом.

Подібна безпрецедентна підготовка до Прайду з боку керівницвта МВС була пов’язана не тільки з досвідом минулих років, коли подібні заходи були об’єктами фізичної агресії з боку ультраправих організацій, але і з погрозоми деяких медійних фігур на адресу цьогорічного маршу. Великого резонансу набула заява беззмінного спікера Правого сектору, громадянина РФ Артема Скоропадського (Бичкова), який публічно пообіцяв перетворити мирну ходу українців за громадянські права на «криваву кашу». Його очікувано підтримали низка праворадикальних організацій. Це спричинило потужню хвилю обурення серед користувачів соцмереж і просто активних громадян України. Навіть ті, хто негативно ставиться до ЛГБТ, визнали, що ніхто не має права погрожувати мирному зібранню українських громадян на своій землі. В результаті скандалу навколо Скоропадського та аналогічних висловів комбата батальону ОУН Коханівського — цьогорічний Марш рівності став не тільки наймасовішим за всю історію таких заходів в Україні, але і отримав належний захист з боку держави, який, втім, поки що важко назвати професійним.

Координаторка з питань безпеки Київпрайду Руслана Панухнік в коментарі РБК-Україна відмічає: «Як не парадоксально, але мені здається, що нам серйозно допомогли ультраправі. Їхні загрози розгону мирної демонстрації, обіцянки «кривавої каші» налаштували велику кількість людей проти них. Тому що більшість українців, незалежно від позиції з приводу ЛГБТ, не прихильники насильства». Загалом ситуація навколо Маршу рівності в 2016 році може бути розцінена як певне зрушення українського правового порядку в бік більш демократичної, відповідальної та європейської моделі. Так само очевидне зрушення в побутовій свідомості пересічних українців також вселяє стриманий оптимізм щодо перпектив громадянського консенсусу в нашій країні.

Окремо варто сказати декілька слів про ультраправих активістів, які традиційно складають основну силу в спробах насильницького зриву ЛГБТ-акцій в Україні. Прикладом цього можуть служити події в березні 2016 навколо Фестивалю рівності у Львові, який був відкрито атакований великою групою молоді, що використовувала нацистську символіку та гасла. Тоді це стало можливим за майже повної злочинної бездіяльності з боку поліції та мовчазної підтримки міських чиновників і священників УГКЦ.

Українські праві радикали можуть скільки завгодно наголошувати на тому, що вони проти ДНР-ЛНР і путінської Росії. Втім, ідеологічно (або навіть психологічно) ці «непримиренні супротивники» мало чим відрізняються. Адже дискримінація гомосексуальних і бісексуальних людей — це офіційна державна політика як Російської Федерації, так і фашистських «республік» на Донбасі, де геїв взагалі не рахують за людей. А ІДІЛ, де за відмінну сексуальну орієнтацію загрожує смертна кара, напевно, є ідеалом суспільного устрою для людей типу Артема Скоропадського та тих, хто з ним погоджується. Залишається надіятись, що рано чи пізно подібні печерні погляди будуть знищені в Україні остаточно. Тільки в такому випадку можна сподібаватись на побудову тут справжньої демократії.

Юстина Саровська, спеціально для «Прометея».

Новини

«Прометей» - незалежний інформаційний портал. Позиція редакції може не збігатись з точкою зору авторів окремих матеріалів. Ваші матеріали, побажання та пропозиції надсилати на електронну пошту: [email protected]. Ми завжди на зв'язку!
Використання наших матеріалів можливе за умови наявності прямого посилання на Прометей.