Look at UA: «В центрі нашої уваги завжди знаходиться Людина»

Права людини в умовах війни, зв'язок журналістики з громадським активізмом, механізми роботи незалежних ЗМІ в Україні. Це і багато іншого Прометей обговорив з Денисом Киркачом і Микитою Підгорою - творцями нового незалежного проекту гуманістичної журналістики Look at UA.

Look at UA: «В центрі нашої уваги завжди знаходиться Людина»
13 Січня 2017 16:27Cуспільство,Головне,Культура,Статті

Чим відрізняється Look at UA від традиційних ЗМІ?

Микита Підгора: Значна частина публікацій присвячена визволенню людини і груп людей, чиї права, свободи і гідність зневажаються під байдужі погляди «успішних самодостатніх громадян». У Look at UA ми намагаємося наслідувати досвід Indymedia, дисидентських журналів і анархістських фанзинів, в той час, як більшість ЗМІ прагне до збільшення числа читачів, стерилізуючи тексти примітивно зрозумілими журналістськими стандартами, будучи при цьому учасниками медійного ринку.
Незважаючи на певні протиріччя всередині редакції, ми лібертарне видання і антифашисти в широкому розумінні. Ми не пропонуємо черговий «свіжий» погляд на проблему і не намагаємося повчати наших читачів – це просто нудотно. Скажу лише, що за кілька місяців роботи в Look at UA нам вдалося організувати такий собі медійний сквот, автономний простір гуманістичного дискурсу і витратити на це лише кілька сотень гривень.

Микита Підгора

Денис Киркач: В нас немає власника. Отже, ми не обслуговуємо чиїсь фінансові інтереси. В нас нема переліку зручних тем та незручних. Для нас головною темою є людина. Ну й, крім того, в своєму виданні ми спробували відродити атмосферу інтелігентських кухонних бесід. В принципі з подібного й розпочинався наш сайт. Я приїжджав в гості до Микити. І ми до глибокої ночі засиджувалися за бесідами про глобальне. Під час одного з таких диспутів й виникла ідея відкрити подібне видання.

https://www.facebook.com/John.Vane00

Ваш проект не тільки журналістський, а й правозахисний?

М. П.: Незважаючи на те, що більше половини наших матеріалів це журналістика думок, я наполягаю на необхідності повернення аудиторії в реальний світ з області ілюзій і маніпуляцій. У центрі публікацій наших авторів завжди знаходиться Людина, чиє право не продаватися і не принижуватися, просто розтоптано державою або бізнесом. Право людини прожити саме своє життя, а не відбути біологічний термін під акомпанемент ідеологій чи реклами, я вважаю дуже важливим. Якщо звернути увагу на тоталітарні і капіталістичні практики, то очевидно, що проти людської свободи і здійснюються головні злочини. У певному сенсі, кожен з нас – обложена фортеця, зовні якої численні чиновники, поліцейські всіх мастей і агресивні лиходії будують плани на наше майбутнє. Ось цей пафос і визначає нашу так звану «редакційну політику», хоча ми не професійні правозахисники.

Д. К.: Ми переживаємо доволі сумний період. В загальному патріотичному трансі, заколихані ТБ-картиною, ми забули про найголовніше: як бути людьми. Нас навчили ненавидіти ворогів, не вкладаючи особливого змісту в це поняття. Але ми розучилися чути одне одного. Ми не можемо сприйняти людину з іншою точкою зору. Тож у виправленні наведеного вище я й бачу призначення нашого сайту. Ми хочемо нагадати своєму читачеві, що він може і має право. Але дійсно, ми не професійні правозахисники. Ми – журналісти.

У вас є пріоритетні теми для висвітлення? Які?

Д. К.: Для нас всі теми важливі. Але коли йде війна, коли масово порушуються права переселенців та ветеранів АТО, ми просто не можемо не писати про це.
М. П.: Ми не публікуємо тупі тексти, як би «смачно» вони не були написані. У політиці нас цікавить низовий активізм, вулична складова політичної боротьби, той рівень, який Система називає маргіналами. У пріоритеті критичні матеріали про громадські зміни в драматичний для України період, тексти про проблеми дискримінованих груп, війни, бідності або насильства. Якщо під загрозою свобода і гідність – це наша тема. Ми не пишемо про концерт Океану Ельзи – нашу увагу сконцентровано на контрультурі, як на образі майбутнього. Якщо коротко, то я вважаю за краще радикальну критику без позерства, а не респектабельні тексти про те, що нібито актуально – через рік від цієї «актуальності» не залишиться рівно нічого. Наше завдання полягає в тому, щоб не перетворитися з часом в збірку архівних статей.

В умовах війни ЗМІ, які пишуть про «незручні» теми, часто звинувачують в проплаченості, роботі на «руку Кремля» і так далі. Всім всюди бачиться «зрада». За рахунок чого фінансується проект?
М. П.: Нас фінансує адміністрація Трампа, консервативні кола Великобританії та ЛГБТ-лобі, так що керує нами аж ніяк не «рука Кремля». Якщо серйозно, то ми самі оплачуємо всі витрати, пов’язані з сайтом – це 120 гривень на місяць на оплату хостингу. Ми не проти того, щоб скористатися допомогою донорських організацій за умови, що нам не будуть нав’язані теми або «темники». З іншого боку, інституційна підтримка (гранти) дали б нам можливість виплачувати гонорари авторам, компенсувати витрати на поїздки в зону АТО і зробити Look at UA цікавіше. У всякому разі ми не прагнемо монетизації сайту і не заробляємо на «джинсі». З іншого боку, Look at UA для нас аж ніяк не хобі, а можливість паралельно з роботою в медіа робити ЗМІ без цензури. Але на сьогоднішній день ті, хто пише для Look at UA, працюють в різних українських виданнях, так що нас опосередковано фінансують український медіабізнес.

Д. К.: Ти забув додати про представників попередньої злочинної влади. Всіх вітчизняних олігархів, чорносотенців та турецьку розвідку (сміється – ред.). Якщо без жартів, ми принципово проти фінансової співпраці з представниками будь-яких політичних сил та бізнесових кіл. Ми хочемо бути рівновіддаленими від чиїхось інтересів.

Як журналіст, з власного досвіду знаю, що просто написавши про проблему, її не вирішити. У вас є плани переходити до більш активних дій із захисту прав людини?

М. П.: Я прихильник перебудови суспільства згідно з лібертатними принципами і не вважаю, що порушення прав людини можна уникнути, лише налаштувавши «правильним» чином систему експлуатації людини. Іншими словами, у в’язнів тюрем теж є права, але наше завдання не домагатися їх дотримання, а створити умови, при яких в’язниці стануть музеями. Найчастіше розголос дозволяє припинити порушення прав конкретної людини, але згортання проекту гуманістичної України звичайно пригнічує. Більш того, про які активні дії під час війни може йти мова? Завдання в тому числі і нашого видання – нагадувати суспільству про загальнолюдські цінності, які не можуть бути відмінені.

Д. К.: Я вважаю, що багато проблем в нашій державі виникло через «спеціалістів з усього». Коли, цитуючи відоме російське прислів’я, «жнец, чтец» та ще й на дуді грає. Ми, як я вже казав, журналісти. Наша задача – писати. Тобто, констатувати, що є проблема. Ми не громадські діячі. Те, що ми можемо, це не мовчати. Та сподіватись, що наше слово комусь допоможе.

Спілкувався Денис Мацола,

спеціально для Прометея.

Новини

«Прометей» - незалежний інформаційний портал. Позиція редакції може не збігатись з точкою зору авторів окремих матеріалів. Ваші матеріали, побажання та пропозиції надсилати на електронну пошту: [email protected]. Ми завжди на зв'язку!
Використання наших матеріалів можливе за умови наявності прямого посилання на Прометей.