Чому «Закон Савченко» хочуть скасувати?

Кілька тижнів тому народний депутат, радник міністра внутрішніх справ Антон Геращенко заявив, що вже під час пленарних засідань в лютому так званий «закон Савченко» скасують.

sizo
14 Лютого 2017 15:46Головне,Львів,Політика,Статті,Україна

Ця заява стала крайньою з плеяди інших, де Закон «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув’язнення у строк покарання» різко критикувався всіма, хто має дотичність до правоохоронних органів.

Зокрема, заступник міністра внутрішніх справ, котрий кілька місяців виконував обов’язки очільника Нацполіції, а до того був першим заступником голови відомства, Вадим Троян часто критикував Закон, звинувачуючи його в підвищенні рівня злочинності: «Я їм кажу прямо: розумієте, у мене оперативників по всій країні 15 тисяч осіб. А ви мені, фігурально висловлюючись, дали під них майже 50-тисячну армію потенційних злочинців. От спасибі, тепер мені буде чим зайнятися, у мене ж до цього не було злочинців у країні!», – говорив Троян в інтерв’ю «Укрінформу» восени.

Закон, прийнятий в листопаді 2015 року, дійсно був ініційований Надією Савченко, яка на той час ще перебувала в ув’язненні у Росії. Співавторами стали інші депутати від «Батьківщини», «Народного Фронту» та «Блоку Петра Порошенка».

Законопроект пройшов кілька комітетів, і протягом місяця, його оперативно прийняли. 

Для чого його приймали?

За словами ініціаторів, Закон покликаний на практиці реалізовувати презумпцію невинуватості – коли людина, якій не був оголошений вирок суду, тривалий час перебуває в ув’язненні. І дійсно, практика утримувати в місцях попереднього арешту людей, вина яких викликає сумніви – доволі поширена. Випадків, коли таких людей випускали з-під арешту через кілька місяців чи півроку утримання в СІЗО, стільки, що про них навіть ніхто не згадує.

Місяць тому у Львові суд виправдав трьох людей, яких 6 років утримували в СІЗО за підозрою у вбивстві. Прокуратура та слідство не змогли надати вагомих доказів суду і той виправдав всіх трьох і звільнив з-під варти прямо в залі суду.

Таких випадків чимало і саме це стало причиною написання законопроекту. Помічниця Надії Савченко Тетяна Проторченко розповіла, що причиною створення Закону стала історія реальної людини – Ростислава Кишені, який просидів у СІЗО 8 років і 1 місяць, після чого був просто випущений і виправданий.

sizo

«Коли цей закон приймався, то він мав стати першою ланкою в процесі змін судової системи, реформування слідства в Україні. Тому що не може бути так, щоб людина сиділа в СІЗО роками без вироку і цей закон має захищати людей, які перебувають в СІЗО: тобто має бути чітко визначений термін, протягом якого відбувається слідство – можливо це рік, залежно від тяжкості злочину, але це не може бути безкінечний процес», – пояснює Тетяна Проторченко.

Вона зазначає, що робота над законопроектом велась не лише нардепом Савченко, але і цілими Комітетами, тому відповідальність лежить на колегіальних органах. Основним недоліком закону вона вважає те, що за ним не послідували інші законопроекти, які б реформували слідство і т.д.

«Верховна Рада мала перед очима законопроект, Надія Вікторівна тоді ще перебувала в російському ув’язненні. Його розглядав цілий колегіальний орган – Комітет. Закон був першим, основним і він правильний, бо людина не може перебувати під слідством роками. І за той час, відколи закон діє, не було внесено чітких корективів – скільки часу виділяється на роботу слідства. Не може слідство тривати роками», – резюмує Проторченко.

З її думкою погоджується і адвокат Олег Мицик, котрий є фахівцем з кримінального процесу: «Закон по своїй суті є абсолютно справедливим, тому що особа, яка перебуває у слідчому ізоляторі, знаходиться в зовсім інших умовах ніж людина, яка відбуває покарання.

Вона перебуває в камері, де площа на людину раніше бувала 2 кв.м., разом з ліжком, столом і «парашею». Жити в таких умовах не можливо і держава повинна це компенсовувати».

Про потребу гуманізації пенітенціарної системи говорить і громадський активіст Богдан Тицький, який раніше мав можливість на собі випробувати її реалії:

«Люди, які сидять в СІЗО, по закону ж невинні. Їхня справа розглядається в суді. Тобто, якщо вина людини не доведена, чому вона повинна мати обмеження? Не мати нормального лікування, не мати зв’язку, перебувати в диких умовах, чекаючи вироку. В той же час, слідчі часто спекулюють цим. Кидають людей за грати і роками справа навіть не розглядається. Це засіб тиску.

За нинішніх умов, за варварською тюремною системою, людина в тюрмі вчиться лише жити в тюрмі.

А крики, що повиходять вбивці і тд. Так вони і так колись вийдуть. А якщо наша поліція та суди не можуть роками довести вину людини, то чому людина повинна за це страждати? Це не проблема людини, це проблема судів та поліції.

Взагалі, вся Пенітенціарна потребує кардинальних реформ. Нормального лікування, харчування, зв’язку та побуту. І закон Савченко є лише першим кроком до гуманізації цієї каральною спадщини ГУЛАГу.»

Громадська активістка Наталя Шелестак погоджується, що процес ведення слідства в Україні недосконалий, однак на її думку Закон створив занадто багато можливостей для спекуляцій і тому він негативно позначається на ситуації загалом.

«Звичайно, права людини є пріоритетом, але треба врахувати українські реалії, за якими Закон випустив небезпечних людей і тому його ефективність для мене під питанням», – каже активістка.

Де прорахунок?

Адвокат погоджується, що в частині попередження затягування Закон дійсно недопрацьований:

«Якщо глянути головний страх прокурорів – «особа ухилиться від слідства» – то такими, хто втік чи порушив підписку про невиїзд є напевно один зі ста. І це не є причина через які інші 99 повинні братися під варту.
Суди завжди йдуть на поступки прокуратурі і ув’язнюють людей, не перевіряючи чи ці ризики дійсно присутні. В тому числі під варту беруть жінок, які мають маленьких дітей – от куди вони можуть подітися? Але беруть…

Проте Закон таки має кілька суттєвих недоліків:

Законодавець не створив запобіжника від затягування процесу тими людьми, справи яких розслідуються і слухаються судами на сьогоднішній день. Склалася така ситуація, при якій обвинувачені, які знають, що отримають 7-10 років, вони умисно під час засідання викликають швидку – свідомість втрачають, тиск в них піднімається, навмисно зривають засідання, відмовляються виходити з камери – лише б затягнути процес. Якщо раніше особі оголосили хороший вирок і вона не писала апеляції, то зараз апеляцію подають всі 100% ув’язнених, тому що час апеляційного розгляду також рахується день за два. Це основний недолік цього Закону.

Законодавець мав передбачити можливість для суду при отаких хитрощах обвинуваченого не зараховувати йому термін ув’язнення таким чином. Повинен бути запобіжник від затягування процесу розгляду справи».

Очевидно, що для уникнення таких факторів не обов’язково скасовувати Закон – достатньо внести зміни і запобігти найбільш поширених формам зловживання правами. Однак, поки законотворці не спішать вносити зміни бо існує серйозний лобізм в питанні його скасування.

Так, поліція постійно звітує про шкоду «Закону Савченко», який випустив на волю кілька тисяч ув’язнених. Найбільш відомими та одіозними особистостями, яким вдалось вийти з колонії швидше є колишній голова Львівського апеляційного адміністративного суду Ігор Зварич, засуджений за корупційні дії, Андрій Слюсарчук, відомий як «Доктор Пі» та колишній нардеп-вбивця Віктор Лозінський.

Суддя Зварич після звільнення з колонії подав позов про незаконне звільнення

Суддя Зварич після звільнення з колонії подав позов про незаконне звільнення

Такі факти, безперечно збурили громадськість.

«Завдяки Закону Савченко один з найбільших хабарників Львівщини вийшов набагато швидше. Я вважаю, що цей Закон неправильний. От яка різниця чи людина в СІЗО сидить, чи в тюрмі? Термін є термін. Чому людині мають скидати терміни за злочини і, як наприклад Зварич, він має виходити швидше?

Я вважаю, що людина не відбула повністю свого покарання. Це абсурд», – каже голова ГО «Вектор права» Роман Верхоляк.

Як Закон впливає на рівень злочинності?

Щодо загальної статистики роботи Закону, то у своїй відповіді на наш запит Національна поліція повідомила, що станом на кінець січня 2017 року «від подальшого відбування покарання звільнено 7697 осіб. З них повторно вчинили злочини 1159 осіб. … Відносно 521 особи зазначеної категорії обрано запобіжний захід утримання під вартою».

Bezymyanny

Тетяна Проторченко підтверджує цю статистику, але вважає, що такі показники абсолютно нормальні і передбачувані:

«Часто замовчують той факт, що протягом 2013-14 років була амністія, бо вигідніше говорити, що вони вийшли за «законом Савченко». Завжди є певний відсоток тих, хто повертається назад – це вже ті люди, які є людьми системи. Вони не можуть жити на свободі – вони повертаються в СІЗО, як додому. Але це не більше 10% тих людей, які на сьогодні вийшли з СІЗО. Але так було завжди і про це ніхто не говорить, бо простіше все спихнути на цей закон.

Станом на вересень тих людей, що вийшли, було майже 8 тисяч, а повернулись з них 10%, тобто 800. А ще 7 тисяч вийшли і живуть нормальним життям – і це нормальна практика, бо це здорові люди, які перебували під слідством протягом енної кількості років. І от хто людині поверне ті 3 чи 5 років життя? Адже у нас ні судді не несуть відповідальності за ухвалені рішення, ні слідство».

Адвокат Олег Мицик так пояснює позицію правоохоронних органів і надану статистику:

«Найбільшим критиком цього Закону є поліція, яка стверджує, що виросла злочинність внаслідок його дії. Це стовідсоткова неправда, адже існує ще близько п’яти підстав, за якими тюремні строки скорочуються – це і різні види умовно-дострокове звільнення, заміна не відбутої частини покарання більш м’яким,  і Закон про амністію. Чомусь ніхто не стверджує, що злочинність від цього росте. Таким чином поліція, яка не здатна розкривати злочини, дуже легко пояснює свою неспроможність такою ситуацією.

Крім того, серйозно критикують Закон і керівники пенітенціарних установ, тобто тюрм. В них теж є інтерес, адже колишні ув’язнені розповідають що всі умовно-дострокові звільнення відбуваються лише після відповідних фінансових вливань. Тобто якщо ти не будеш платити, «шестерити», просити, то на тебе обов’язково буде штучно накладено багато стягнень, які унеможливлять умовно-дострокове звільнення.

Закон Савченко обходить інтереси тюремщиків, бо строк відбування покарання перераховується судом без врахування висновків працівників пенітенціарних установ, а отже – і не платять. Тому всі керівники і спеціалісти говорять про шкідливість цього Закону».

Олег Мицик погоджується, що Закон треба доопрацьовувати і пропонує не поширювати дії Закону на рецидивістів, які утримуються окремо:

«Є такий вид відбування покарання як «засудження до відбування покарання в приміщеннях камерного типу». Так сидять рецидивісти, які втретє вчинили особливо тяжкий злочин. Це особи, які відбувають покарання в колоніях посиленого режиму з найвищим рівнем безпеки. Ці приміщення по суті нагадують слідчий ізолятор, тому тут логіки перераховувати день за два немає, адже вони все одно перебуватимуть в таких же умовах. Тому мали би внести зміни стосовно неможливості застосування даного закону до особливо тяжких злочинів і призначення відбування покарання в приміщеннях камерного типу.

А от заклики не застосовувати «Закон Савченко» до усіх, хто вчинив тяжкий злочин – лукаві і хитрі, адже ті, хто вчинив злочини середньої тяжкості ніколи не перебувають під вартою – це пряма заборона КПК України. Таким чином цей Закон не буде застосований ніколи.

Поки держава не створить умов для розгляду справ в розумні строки, доти цей Закон мусить діяти!», – вважає практикуючий адвокат.

У відповіді Нацполіції також зазначають категорії злочинів, які вчинили особи, які вийшли на волю. І більше ніж 900 з них (тобто більше 80%) вчинили крадіжки (ймовірно частина з них вчинила ще й інші злочини, оскільки загальна кількість злочинів у наведених даних перевищує кількість згаданих осіб).

У свою чергу Тетяна Проторченко звертає увагу на те, що крім дії Закону на ріст злочинності швидше за все впливають ще й інші фактори:

«Не треба забувати, що зараз у нас в країні війна і за три роки кількість зброї, яка на руках, виросла дуже сильно. А її рано чи пізно хтось може використати. До того ж рівень життя, а тобто зубожіння населення явно не сприяє зниженню рівня злочинності.

Так може це не через закон Савченко у нас збільшився рівень злочинності, а тому що у нас життя погане і війна в країні?» – резюмує вона.

Новопризначений заступник міністра внутрішніх справ Вадим Троян, котрий кілька місяців виконував обов’язки голови Нацполіції, підтверджує, що рівень злочинності напряму залежить від збільшення безробіття: «Відповідно до результатів кримінологічних досліджень, збільшення безробіття на один відсоток призводить до зростання рівня злочинності на 6%. Про об’єктивність відповідних досліджень свідчать і статистичні дані, за якими лише в січні—серпні поточного року працівниками поліції встановлено 45 тис. дієздатних осіб, які на момент скоєння злочину ніде не навчались та не працювали, що становить 63% від усіх затриманих злочинців (2015 року цей показник становив 58%, 2014-го — 54%, а 2013-го — 46%)», – розповідав тодішній заступник голови Нацполіції.

Ярина Волошин,
спеціально для Прометея.

Новини

«Прометей» - незалежний інформаційний портал. Позиція редакції може не збігатись з точкою зору авторів окремих матеріалів. Ваші матеріали, побажання та пропозиції надсилати на електронну пошту: [email protected]. Ми завжди на зв'язку!
Використання наших матеріалів можливе за умови наявності прямого посилання на Прометей.