Андрій Данкович, автор коміксів: «Нікому не потрібна ваша творчість як копія чиєїсь. Ви потрібні тільки як оригінал»

Сьогодні звернемо увагу на комікси. Незвичайні – мальовані. Олівцем. Створює їх Андрій Данкович – художник-дизайнер зі Львова. Комікси автора стали відомі в мережі за останні два роки, неодноразово приймали участь в різних тематичних форумах. Взагалі цікавість до теми зростає і з’являються нові проекти. В Андрія їх вже три – повністю завершені графічні новели, і він не планує спинятися. То пропонуємо познайомитися ближче з художником і його роботами.

Комікси Андрія Данковича
29 Серпня 2016 15:16Cуспільство,Головне,Культура,Статті

Про навчання і творчість

Фантастика UA: Яка ваша історія вибору (приходу) в професію художника? Коли зрозуміли що це ваша доля – малювати?
Андрій Данкович: Малювати я почав з чотирьох років, але тривалий час сприймав малювання як хобі, бо бажав стати… астрономом, тому що з третього класу вже цікався космосом. Але наприкінці школи, коли фізика і математика почали даватися важко, то зрозумів: астронома з мене не буде, і моя і доля, і професія – художник. Далі була художня школа і Українська Академія Друкарства, кафедра книжкової графіки та дизайну.
Чим запам’яталося навчання? Які роботи і інші художники нині впливають на вашу творчість?
В художній школі найбільше запам’ятався перший рік, коли я тільки почав дізнаватись елементарні правила рисунку та живопису, як малювати професійно. До того ж я був любителем. В Академії запам’яталось як ми вночі перед переглядами все домальовували, що не встигли. Всяке бувало виходило під ранок, деколи навіть кращі роботи виходили, коли над ними довго сидів. І таке буває. А Серед художників, які мене надихають, можу виокремити Хуана Гіменеза та Ганса Рудольфа Гігера. Я фанат їхньої творчості.
З чого починалися серйозні роботи? Коли почали працювати в сфері дизайну, анімації?
Серйозні роботи почалися з третього курсу, коли нам почали задавати ілюстрування і виготовлення повністю всього макету книжки. Від верстки та ілюстрацій до власне склеювання фізичного примірника. Потім на диплом бакалавра я ілюстрував збірку карпатських притч, а випускною дипломною роботою був анімаційний ролик «Студіки»: про мене, моїх друзів-одногрупників та наше навчання. Його можна глянути в мене на сайті. Після завершення навчання, змінив кілька фірм і зараз працюю як фрілансер: виконую роботи за спеціальностями художник, дизайнер, аніматор. І продовжую вчитися.
Як в голові народжуються сюжети?
Не можу точно сказати. Просто приходять і – все. Я отримую враження від різних речей, вони в мене в голові «бродять», а потім, наче ні з чого, однієї безсонної ночі, народжується ідея. Далі допрацьовую деталі в себе в голові і паралельно починаю малювати. Сценаріїв ніколи не пишу: зразу малюю комікс чи створюю анімацію, тому що я мислю картинками, а не текстом. Мені легше намалювати, ніж описати текстом. І в процесі сюжет може дещо змінитись. Сценарії пишу в загальних рисах, але тільки для клієнтів, якщо це замовлення.
Коли ми в групі обговорювали «Війну Богів», то багатьом сюжет здався дуже знайомим. Звідки він? Чи це була, так би мовити, проба пера (олівця)?
Це перший досвід і він – мій. Сюжет і деякі назви перекликаються з відомими темами, багатьма науково-фантастичними та популярними фільмами та книгами. Я хотів створити науково-фантастичний твір в класичному його вигляді. Наскільки це мені вдалося думки різні.
Почав я його малювати на третьому курсі в 2007-му році, працював над ним у вільний час на протязі трьох років. Зараз, коли я його переглядаю, я розумію, що зараз зробив би його дещо іншим. І взагалі до своїх робіт ставлюсь дуже критично, тому що бачу помилки. Я ніколи не буду повністю задоволений своїми роботами, тому що якщо я подумаю, що моя робота якась ідеальна – далі не буде заради чого творити і розвиватися. Ідеал – річ недосяжна, але до нього треба прагнути. Взагалі оцінювати власні роботи – це не моя справа. Моя справа створювати речі для оцінки і розвиватись.
З приводу того чи була це проба пера: і так, і ні. Це перший мій твір, який я вважаю більш-менш серйозним, але це не перший мій комікс взагалі. Комікси я малюю з класу другого.
Чому олівці? Я наприклад не вірю, що вибір був лише за економічною ознакою, бо вони дешевше. То чому?
Вибір не за економічною ознакою (а професійні олівці не дешеві також). Олівці – мій улюблений інструмент ще з дитинства. І досі, хоча я й вмію малювати в різних техніках та різними матеріалами, в тому числі й в цифровому вигляді, комікси малюю олівцями. Тому що комікси – це та річ, роблячи яку я відпочиваю. Олівець крім того дуже практичний (порівняно з тушшю чи аквареллю), нема проблем з плямами, не треба возитись з водою та таким іншим. Сам звук штрихування олівцем мене заспокоює. А готові малюнки потім обробляю на комп’ютері: підтягую контраст, колір, забираю забруднення, які неминуче виникають в процесі роботи.
Хтось ще малює комікси олівцями професійно в тих же США, Європі?
Про США напевно не знаю, а от в Європі – малюють. Зокрема такий французький художник як Енкі Білал (прим.: автор відомого коміксу «Трилогія про Нікополя»). Власне мені близька європейська школа коміксів, а не американська з їхньою супергеройщиною. Ну і крім того так співпало, що коміксів олівцями не так і багато, тому це своєрідний вияв оригінальності та індивідуальності. Створювати 100500-й комікс в класичному американському стилі мені нецікаво.
Розкажіть про створення коміксу «Сон»: як виникла ідея, скільки працювали над ним?
Працювати над ним я почав у 2013 році. Я передивився багато філософської фантастики, фільмів типу «Куба». В країні посилювалась диктатура, тож мені захотілось створити щось глибоке, про людську свідомість, про маніпуляції над нею, про прагнення людини до фундаментального права на свободу. От і вийшов «Сон». До речі, багато хто вимагає його продовження, тому я планую його малювати, але пізніше. А працював я над ним рік. Комікси – моє хоббі і я працюю над ними у вільний від основної роботи та справ, час. То нехай такий довгий відтинок часу не вводить вас в оману.
Один з вдалих досвідів використання мережі для просування власних проектів – ваш комікс «Саркофаг»: кошти на його видання були зібрані шляхом краудфандингу. Розкажіть про сам твір і подальшу його долю.
Після закінчення першого тому «Війни богів», мені потрібно було «розігрітись» перед роботою над другою частиною. Тому я вирішив створити кілька коротких новел. Спочатку був «Сон», під час роботи над ним я придумав «Світ 912», а вже в роботі над ним вигадав сюжет «Саркофагу». Потім мені спало на думку об’єднати їх в збірку і видати це в твердій палітурці та ще й з бонусними ілюстраціями, під назвою останнього коміксу. Кілька слів про «Саркофаг». Це історія про дослідників аномальної зони в горах. Також події в цьому коміксі відбуваються в світі «Війни богів» і будуть мати подальший розвиток в другому томі цього роману.
А щодо краудфандингу, як ви можете уявити, то я дуже перехвилювався поки тривала кампанія. Ми робили все разом з моїм другом та компаньйоном Дмитром Хмарою, з яким я, до слова, роблю комікси про космічних козаків. Дмитром взяв на себе всі організаційні моменти, без нього я б сам цього не зробив.
Приємно здивувало, що в проект робили внески, і не малі, люди, яких я навіть ніколи не бачив і не знаю їх. Зважаючи на незвичну тематику проекту, знайшлись небайдужі прихильники ідеї, і це мене дуже тішить. Збірка в даний момент вже друкується. Ми вирішили слава богу всі нюанси, що стосувалось певних технічних речей, про які ми не знали раніше, друкарня трохи розвантажилась, і зараз все десь має бути готове, на протязі двох тижнів.
Який комікс буде наступним?
Другий том «Війни богів». Він буде більшим за перший (80 замість 60 сторінок). Ідея і концепція в
своїй основі буде та сама, але буде і нове: я набрався багато досвіду, багато чого переосмислив з часу створення першої частини. Сюжет буде глибшим та складнішим. Ну і малюнок сам буде кращим, звісно. Багатьом читачам обіцяв продовження «Війни богів», тож час виконувати обіцянку.
Нещодавно ви були на Фан-Експо в Одесі, до того були на ще кількох форумах протягом останнього року. Як би ви оцінили вітчизняні фанфести?
В Одесі я був перший раз – все дуже цікаво було. До Фан-Експо я встиг двічі взяти участь в Комік Коні в Києві та на Книжковому Арсеналі. Цього року в вересні буду ще на Форумі видавців представляти «Саркофаг». В Києві все, звичайно, було набагато масштабніше, порівняно з Одесою, аудиторія була різноманітніша, доросліша. І Комік Кон зростає з року в рік. Одеський форум менший, але для мене це важливо, бо там мій читач.
Зоглядаючись на вашу роботу можна сказати, що ви доволі успішно використовуєте мережу як засіб і для заробітку, і для творчості. Яке значення для сучасного художника має мережа Інтернет, соцмережі?
Величезне значення надаю. І в плані розкрутки, і в плані розвитку, і в плані знайомств. Не знаю, що би я робив без інтернету взагалі. Так і припадали би пилюкою мої малюнки. Я роблю як всі: викладаю роботи на своїх сторінках, поширюю в різних групах в соцмережах. І якось, потихеньку – просувається. Головне – не зупинятися, не оглядатися ні на кого. І сам вже кілька разів, після чергової нищівної порції критики, казав собі, що припиняю малювати. Але потім знову малюю, тому що я просто не можу не малювати. І малюю – краще.
Що взагалі комікси для вас, бо здається що вони не просто хобі?
Я створюю комікси, тому що не можу не створювати комікси. Всім все одно не вгодиш. Можу дати пораду починаючим митцям: вірити в себе, бути собою, робити те, що подобається, те – до чого лежить душа, зберігати індивідуальність, надихатись, переймати досвід, але не копіювати нікого. Нікому непотрібна ваша творчість як копія чиєїсь. Ви потрібні тільки як оригінал. Хоча зразу все може здаватись інакше, насправді так є, і я в цьому переконаний.

Про фантастику

Для розминки: що полюбляєте читати? Чи подобаються інші фантастичні напрямки, окрім наукової фантастики: містика, жахи, соціальна фантастика тощо?
Серед улюблених письменників Айзек Азімов – вразила його семитомна сага «Академія», як він детально описав історію людської галактичної імперії. Стівен Кінг і його «Темна вежа» – подобається поєднання наукової фантастики, містики та фентезі. Роджер Желязни – «Князь світла», «Створіння світла. Створіння темряви». Це наукова фантастика, але написана в стилі епосу. Читається дуже важко, але це мені близьке. Цікава інтерпретація міфів та древніх божеств перенесена на космічну тематику. Пол Андерсон ще подобається.
Читаю також дуже багато науково-популярної літератури. Власне до недавнього часу я читав тільки її. З інших напрямків фантастики мені близька містика, фентезі (технофентезі), жахи і соціальна фантастика типу «Протистояння» Стівена Кінга. Можливо колись і сам щось зроблю в цих стилях.
А що дивитеся і що з цього запам’яталося, вразило?
З кіно найбільший вплив на мою творчість зробив фільм і серіал «Зоряна брама». З улюблених фільмів також «Прометей», «Аватар», «Зоряні війни» тощо. Дивлюсь багато різних наукових, документальних фільмів.
Як оцінюєте розвиток вітчизняної фантастичної літератури, кіно, коміксів, інших напрямків?
Оцінюю як таку, що в зародку, але з широкими перспективами і можливостями для зросту, якщо працювати далі. Серед графічних романів в жанрі фантастики/фентезі можу відзначити «Даогопак» авторства Максима Прасолова, Олексія Чебикіна та Олега Колова, «12 і поїхали» Андрія Хохолкіна, «Патріот» Вадима Назарова, «Наутілус» Дмитра Койдана. Трохи є, як бачите, але: треба більше, набагато більше! Наукової фантастики про космос українською мовою взагалі, на жаль, крім мене я так бачу ніхто не видає, поки що. Так що – це неоране поле для діяльності.
На ваш погляд, що найближче з подій, явищ, досягнень науки які описані в науковій фантастиці отримає людство? Ваш прогноз на найближчі 50-200 років.
Я сподіваюся, що людство вже почне нарешті колонізувати інші планети, хоча б Сонячної системи. На мій погляд, світова космонавтика – убога зараз. Вибачте мене: коли люди висадились на Місяць? 40 років тому! Як просунулись від тоді інші галузі, наприклад, комп’ютерна? А що космічна? Досі вантажі на орбіту і з орбіти возять. Так, є певні успіхи і кроки вперед, але, я вважаю, вони малі в порівнянні з тим, які вони могли б бути за останні чотири десятиліття. А це важливо, бо нам більше треба звертати увагу на космос: там ресурси, там перспективи. А не айфони на міліметр тонші і селфі палки винаходити і модифікувати.
Які останні наукові досягнення вразили вас, чим вони цінні на ваш погляд?
Перше – це відкриття гравітаційних хвиль,можливо це якось допоможе в подорожах через простір в майбутньому). Дуже чекав, 9 років чекав, коли зонд «Нові обрії» долетить до Плутона – це друга важлива подія. І третє – 3-D принтери: корисне відкриття. Полегшує життя дуже. Ну і ще багато чого було, але перелічені досягнення для людства, як я думаю – найвагоміші.

Андрій Данкович про себе:

Стисла біографія: Родом – з села Лолин, на Франківщині, 29 років, неодружений. За політичними поглядами – лівий націоналіст. Беру участь в громадському житті, активіст ГО «Автономний Опір». Зайняв перше місце на міжнародному кінофестивалі «КиТы» з анімаційною роботою «Кілька кадрів про любов». Це з більш-менш вагомого поки єдина відзнака. Можливо будуть ще.
Про відпочинок: В гори люблю ходити в походи. Цього року перший раз в житті був на морі, в Одесі – сподобалось. Взагалі різний активний відпочинок люблю. Стрибав з моста в Кам’янці Подільському, планую ще з парашутом стрибнути.
Про подорожі: В світі був тільки в Варшаві в Польщі. Місто сподобалось. Затишне, незважаючи на те, що це мегаполіс. В Україні, з міст де я бував, найбільше сподобалися Кам’янець-Подільський і Мукачево. Але я ще багато де не був, то ж планую надолужувати.
Захоплення: Наука: від історії та палеонтології, до астрономії та географії. Люблю музику в стилі реп, і взагалі захоплююсь всією цією субкультурою. Реп – мій супутник вже багато років, музика мені багато в чому допомагає. Ну і слухаю звісно й інші жанри.
Всі фото та ілюстрації надані Андрієм Данковичем.
Оригінал публікації: Facebook.
Прометей вже писав про творчість молодого українського художника А. Данковича.

Новини

«Прометей» - незалежний інформаційний портал. Позиція редакції може не збігатись з точкою зору авторів окремих матеріалів. Ваші матеріали, побажання та пропозиції надсилати на електронну пошту: [email protected]. Ми завжди на зв'язку!
Використання наших матеріалів можливе за умови наявності прямого посилання на Прометей.