Українське дно: СІЗО та пенітенціарна система

За останній рік тема українських тюрем та СІЗО якось зникла із публічних джерел. Відповідно, громадськість давно забула про одну із важливих проблем нашої країни – пенітенціарну систему. Насправді, в 2015 році розпочалась так звана реформа «виправної служби». Не всі, звичайно, згідні називати це реформою, бо ліквідація центрального апарату не змінить ні умов утримання ув'язнених, ані саму структуру.

Українське дно: СІЗО та пенітенціарна система
7 Вересня 2016 21:29Блоги,Катя Бенюк

Єдине, що вдалось знайти із відкритих джерел – це спроби місцевої влади виділити ділянки під нові приміщення ізоляторів. Хоча, і ці спроби не є новими. Як мінімум для Львова та Києва. Як відомо, після Євро-2012 влада цих міст просувала подібні проекти.

На кінці 2015 року громадськість знов чує про них. Більше того, так звані «Бригідки» у Львові вирішили перенести на іншу ділянку, яку вже знайшли навіть. Залишилось ще знайти інвесторів. Як і в далекому 2012 році.

Абсолютно аналогічна ситуація із Херсонським слідчим ізолятором – є земля, нема грошей.
Така ж і з Лук’янівським СІЗО в Києві – найвідомішим місцем серед катівень українського десиденства та політичних рухів.
У кожній області слідчі ізолятори давно перейшли всі допустимі межі власного функціонування. Враховуючи, що державні виплати на капремонт з часів Незалежності дорівнювали нулю, можемо уявити теперішній стан будівель та і самої системи загалом.

Умови утримання. Із того обсягу матеріалу, що вдалось знайти на просторах Інтернету, можна зробити висновок, що все у нас печально. Хтось може сказати, що вбивцям, маргіналам, злодіям і т.д. як раз і годиться перебувати у таких жахливих місцях. Для спростування цієї хибної думки процитую Андрія Діденка.

«Функція пенітенціарної системи – повертати в суспільство нормальних людей, які переступили закон. Якщо людина скоїла проступок, який карається в кримінальному порядку, це не говорить про те, що її потрібно знищити, або вона повинна працювати по 18 годин на добу і отримувати за це 100 гривень на місяць. Потрібно міняти філософію ставлення держави і суспільства до цих питань», – говорив він в інтерв’ю Голосу Столиці.
Тут би можна було зачепити тему взагалі доцільності тюрем та виправнх колоній, але це не зовсім стосується посилу даного тексту.

Так от. Отруйна вода, грибок, сирість, важке повітр’я, невчасне надання медичної допомоги, катування, поганий раціон – все це досі присутнє у наших слідчих ізоляторах. Звичайно, журналістам ніхто не покаже «прес-хати» чи страшні туалети. Ніхто офіційно не засвідчить число тих, хто захворів на туберкульоз через жахливі умови в ізоляторах (про це можна прочитати тут). Так само як і ніхто не може сказати про подальші скаліченні життя після СІЗО. Неодноразово траплялись коментарі людей, які підтверджували психологічні проблеми через нереально жахливу атмосферу та постійний «прес».

«Тюрма мене зламала, і я не знаю, як жити далі… Краще було померти на нарах…», – коментує своє перебування в СІЗО киянин П. Чоловіка звинуватили у вбивстві, якого він не робив. Це довели адвокати, але чоловік втратив родину та довіру близьких. Як кажуть, після стількох ударів долі, колишній ув’язнений «пустився берега». Його життя абсолютно зруйноване, як і його воля до нього.

Забезпечення. Українська держава жодного разу, як це вже згадувалось, не надавала кошти на капітальний ремонт хоча б одного слідчого ізолятора, хоча б в одній з областей. На хвилинку, будівлі Львівського СіЗО 400 років, Чернігівському – 310 років, більше 200 років Харківському та Чернівецькому і т.д. Всі ці будівлі – історія, і вони потребують негайного ремонту.
Єдине, на що вистарчає грошей – косметичний ремонт. Десь стараються підлатати туалет, пофарбувати стіни, десь укріплюють лише одне крило будинку, щоб перевести туди всіх в’язнів.
Щодо харчування, то як писала Сюзанна Бобкова, на одного ув’язненого в «Бригідках» держава кожного дня виділяє до 27 гривень. .
Звичайно, рятують «передачки» близьких та родичів. Це при умові, якщо вони не відвернулись від людини.

Є ще багато інших фактів, які засвідчують думку про те, що пенітенціарна система в Україні спрямована не на виправлення та ресоціалізацію людини, а на її знищення та експлуатацію.

Чи свідчить це про загальний стан речей в Україні? Я думаю, що безперечно. Це та сфера функціонування держави, яка знаходиться десь далеко внизу в списку справ першої важливості. І якщо нашій владі бракує ресурсів на перші пункти цього списку, то що говорити про ізольованих та забутих людей?
Українські СІЗО – це українське дно. Я навіть не беру цей вислів в лапки.
Єдине, що можу сказати: хочете оцінити якесь суспільство чи державу? Загляньте в їхнє дно. В наше дивитись страшно.

Катя Бенюк,
спеціально для Прометея.

Новини

«Прометей» - незалежний інформаційний портал. Позиція редакції може не збігатись з точкою зору авторів окремих матеріалів. Ваші матеріали, побажання та пропозиції надсилати на електронну пошту: prometei.red@gmail.com. Ми завжди на зв'язку!
Використання наших матеріалів можливе за умови наявності прямого посилання на Прометей.