Суд проти Fujikura: надії та розчарування

Нічого неочікуваного не відбулось, проте було досить неприємно. Так, ми програли суд щодо повернення незаконно звільненого на Фуджикуру. Для багатьох активістів це було неприємно, бо аргументація нашої сторони була куди сильніше, ніж захисників адміністрації заводу. Суддя не взяла до уваги свідчення свідків, явні порушення в документації і т.д. Ну все як завжди, в принципі.

Суд проти Fujikura
29 Жовтня 2016 21:32Блоги,Катя Бенюк

І тут навіть не слід злісно дивитись на суддю Радченко, на адвокатів Фуджикури, які виконували свою роботу. Коли лобіювання інтересів заводу відбувається на рівні влади, чекати від судді об’єктивності не слід. А адвокату не взятись за виграшну справу просто смішно. Зрештою від людей такої професії взагалі не варто очікувати голосу совісті.
В Сихівському районному суді розглядалась справа за позовом Олійника Євгена проти Фуджикури. Річ у тім, якщо хтось ще не знає, чоловіка звільнили із заводу начебто за порушення трудової дисципліни. Однак, дійсного підтвердження цьому не має, окрім слів та невірно оформлених документів керівництва заводу.
Насправді ж Олійник почав стрімко «порушувати дисципліну», на думку адміністрації, одразу після того, як проявив бажання створити профспілку. До цього моменту чоловік отримував премії за успішне виконання роботи.
Окреме питання звичайно ж до самого оформлення документів – наказів на звільнення, дисциплінарне стягнення та інше, які оформлялись із явними порушеннями.
Інша річ, яка мене бісить до глибин кісткового мозку, – Фуджикура робить вигляд, що її не було повідомлено про створення профспілки. Зараз я розумію, що дійсно активісти зробили велику помилку, коли понадіялись на доброчесність адміністрації заводу. Річ у тім, що повідомлення про створення профспілки Олійник заніс і віддав прямо в руки одній із представниць адміністрації. На жаль, у її руках це повідомлення і пропало.
Мені, людині, яка не перший рік бере участь у тій всій громадській діяльності, все ж прикро дивитись на розчарування Євгена та Ані Холіної, хоч їх і попереджали про можливу поразку. Кожен раз, коли бачу очі, сповнені безнадії, розумію, що, напевно, і я щось зробила не так.
Проте, знову ж таки із власного досвіду, добивається чогось той, хто вперто та навіть «упорото» йде до своєї цілі. Тому я впевнена, що пропущений перший удар тільки підсилить бажання добитись справедливості.
Тепер до закидів у нашу сторону. Я не перестаю дивуватись людям, які замість того, щоб проявити підтримку, виписують у коментарях про те, що треба більше працювати і не жалітись. Я усіляко намагаюсь ігнорувати такі коментарі. Лише особа із рабським мисленням може таке писати, при тому упускаючи явне порушення українського законодавства. І я впевнена, що ці особи (інакше не назву) вперто хочуть до омріяної Європи. На жаль, не всі можуть скласти до купи очевидні речі – Україну перетворюють на Африку, де ми за миску рису будемо пахати. А по вечорах сидіти на кухні і обурюватись:«та вони не мають права! Ми ж люди, а не скоти!». Ніхто, звичайно ж, не згадає, як критикував профспілковців із Фуджикури.
Всі так захопились словами влади про залучення інвесторів, що сприймають ситуацію дещо упереджено. Не пам`ятаю, де прочитала одну хорошу думку: вільна людина завжди вимагає, бо знає свої права, невільна – чекає на манну небесну. Тут як раз цей випадок, коли всі чекають на прекрасне життя, як тільки до нас прийдуть великі інвестори. Комусь я вже писала, що в роздумах про благополуччя держави всі забувають про благополуччя громадянина. Це різні речі ж, насправді.
Тепер щодо закидів відносно «совка». Так склалось, що профспілки колись були досить прогресивним явищем, а зараз вони чи не єдиний інструмент захисту інтересів робочих. Професійні спілки існують і в Америці, і в країнах Європи. Закидати їм радянське походження може лише неук і недалека людина, бо не все, що в масовій свідомості чомусь асоціюється із СРСР, є поганим. В іншому ж випадку всім мешканцям панельних будинків доведеться жити на вулиці, а власникам авто «Лада» та «Волга» треба попрощатись із своїми чотириколесними.
Ще одне, про що я часто чую: на заводі вже все добре, умови нормальні. Я дуже рада, що адміністрація заворушилась і, можливо, справді там умови праці стали кращими. Можливо, бо сама не мала змоги перевірити. Проте те, що є зараз, абсолютно не нівелює, не викреслює того, що було. За це повинні нести відповідальність. І це попри заяви вельминешановного Гройсмана не лізти до Фуджикури.
Не маю наміру розписувати ще дві сторінки про тупість деяких людей, геополітику та економіку чи важливість даної ситуації. Всі, кому це потрібно, і так розуміють.
При нагоді просто нагадаю, що 21 листопада у Личаківському суді виборювати свої права буде Холіна Анна, заступниця голови профспілки та незаконно звільненна із Фуджикури.

Катя Бенюк, журналістка інформаційного порталу Прометей, громадська активістка.

Новини

«Прометей» - незалежний інформаційний портал. Позиція редакції може не збігатись з точкою зору авторів окремих матеріалів. Ваші матеріали, побажання та пропозиції надсилати на електронну пошту: [email protected]. Ми завжди на зв'язку!
Використання наших матеріалів можливе за умови наявності прямого посилання на Прометей.