Скільки коштує закон?

Щодня, зіштовхуючись з роботою чиновників, міліції, прокурорів, депутатів та взагалі будь-яких представників державних служб та адміністрації, виникає думка: для кого існує закон?

55d1c5e18c56c_1439811041
28 Червня 2016 7:30Блоги,Сергій Львівський

Коли мешканці викликають міліцію, щоб зупинити незаконне встановлення паркану на майбутньому будівельному майданчику, в кращому випадку міліція абсолютно бездіє, а зазвичай – просто стоїть на стороні забудовника. В 90% випадків скандальних забудов відсутні будь-які документи для цієї операції.

Коли викликаєш цих «народних дружинників» і кажеш, що тут сусіди руйнують зверху твою квартиру, то вони навіть не знають, які права порушують ці сусіди і як вони повинні писати протокол, при цьому дільничий ще й виставляє тобі претензії, що «ви попусту витрачаєте час доблесних міліціонерів».

Заходиш в прокуратуру і зіштовхуєшся з наглими мордами прокурорів, які розповідають, що вони не мають повноважень щось зупиняти, бо це робота судової служби. Йдеш до суду – там «народний» суддя, посміхаючись, відтягує справу на 7 років, а в цей час тобі вже знесли сквер та дитячий майданчик.

А ось коли є загроза для їхнього порядку, втрати влади та привілеїв, чи це акція протесту, чи інший захід громадянської непокори, то одразу пакують, розганяють палицями, блокують, забороняють судами – тут закон є.

Міліція та інші силові органи, які живуть з наших податків, перетворились на приватну армію, найманих псів багатіїв, які захищають їхню вкрадену власність від бідняків та простих людей. Вони виконують закони тоді, коли грошовий мішок каже, де їм треба «працювати».

Так ось виникає питання: для кого ж тоді закон і кому належать служби і весь апарат? Він належить тим, у кого є гроші та влада. Для нас, простих смертних, закону немає, вони з нами роблять, що хочуть, тому що для них закон не писаний (знайома цитатка: «для вора закон не писан»).

І як тоді можна говорити про «право», якого в нас немає, «закон», якщо він дотримується лишень тоді, коли це вигідно їм, «грошовим мішкам»? (Закон як дишло). Для чого тоді витрачати час і бавитись у всі ці фейкові недієві процедури, позиватись в суди, звертатись до прокурорів, апелювати до Карного кодексу, робити звернення на депутатів всіх рівнів, цитувати їм Конституцію та Закон, на який вони плюють зверху, для чого витрачати час на ці всі речі? Це як гра з шулером в карти, сподіватись на виграш, де завідомо тобі готують програш.

Які методи боротьби залишились в нас?

Основна маса людей, які раніше ніколи не зіштовхувались зі свавіллям держави, дивляться на страшні реалії постмайданної України через «рожеві окуляри» і сподіваються, що проблеми з адміністрацією можна вирішити так званими «демократичними методами», але, нажаль, вони навіть не підозрюють, де ми живемо і що в нас далеко не «демократична», далеко не «правова», далеко не «Європейська» країна. Існують дві реальності: наша, тобто простих людей, і їхня – багатіїв, чиновників та влади, і, відповідно, порядки в нас діють такі, як у джунглях, тут діє закон сили, а в кого гроші – в того і сила. Тому, боротьба з неофеодальними порядками цієї бананової республіки ТзОВ «Україна» повинна будуватись у зовсім іншій парадигмі системи цінностей, інші правила та інші методи впливу на них.

Невже 24 роки Незалежності так і не навчили, що окрім моралі та прагнення до справедливості немає закону? Закон, який написаний на папірці, він для нас, це нам його цитують, це нас посилають подавати в суд, це нам кажуть писати скарги та викликати продажну міліцію, це нам вказують на законність дій, коли чиниться беззаконня по відношенню до народу, прикриваючись буквою закону.

Для народу повинен бути закон справедливості та солідарності. Якщо один їсть кожного дня червону ікру та вечеряє в ресторані, де ціна страви як місячний оклад вчителя, а інший не має змоги заплатити за хліб, один їздить на дорогому «Лексусі» і відпочиває на Мальдівах, а інший через брак коштів немає змоги дітей в садочок віддати, то це значить, що щось не так в цій системі і прийшов час вирішувати це.

І доки ми будемо вірити у байки на кшталт «правова держава», про «чесних олігархів» і т. д., то наші нащадки будуть жити у ще гірших умовах, чим сьогодні живемо ми, і хто знає, можливо, через нашу пасивність, страх та егоїзм вони створять просто жахливі нелюдські умови існування для простих людей. Сьогодні можливо все, навіть повернення у рабовласницький лад, де люди будуть працювати за їжу та одяг.

А якщо сьогодні не відкинути свої дрібні проблеми і не почати будувати організацію, структуру, низовий рух солідарності та взаємодопомоги, називайте як хочете, то самотужки ти залишишся на вулиці без грошей, без дому, без друзів, а за їхнім законом тебе посадять за надуманою та гарно сфабрикованою статею.

І що ж ти тоді будеш робити? Правильно, діяти.

Знати недостатньо, ми повинні застосовувати.
Хотіти недостатньо, ми повинні діяти.

Сергій Львівський, блогер, громадський активіст.

Новини

«Прометей» - незалежний інформаційний портал. Позиція редакції може не збігатись з точкою зору авторів окремих матеріалів. Ваші матеріали, побажання та пропозиції надсилати на електронну пошту: [email protected]. Ми завжди на зв'язку!
Використання наших матеріалів можливе за умови наявності прямого посилання на Прометей.