Роздуми про те, чого бояться

Ми живемо в патріархальному суспільстві. І все більше молоді, в основному жінки, помічають закономірну несправедливість щодо себе: нижче оплачувана робота, дискримінаційні традиції та «обов'язки», об'єктивація та загалом сексизм.

feminism2-1764x700-770x439_c
5 Липня 2016 19:26Блоги,Катя Бенюк

Коли дівчата починають піднімати всі ці проблеми, то (не дивно, але все ж прикро) чоловіки та жінки, поглинуті патріархальною свідомістю, їх цькують.
Не раз наші мами, а частіше бабусі, розказували нам в скільки років ми повинні вийти заміж, в скільки років ми повинні би були обов’язково народити дитину. Це у той момент, коли у молодої дівчини зовсім інші інтереси. Дивно, правда? Як у молодої дівчини можуть бути інші інтереси в житті, крім одруження, дому, чоловіка?
А якщо жінка — феміністка, і на цю тему дискутує із кимось, то зазвичай все завершується образами зі сторони опонента : ти ненормальна, ти шлюха і таке інше. І це ще досить легко сказано. Насправді, дуже мало є осіб, з ким би можна було аргументовано вести дискусію. І навіть тоді, якщо брати об’єктивно, то якими аргументами може керуватись опонент (переважно чоловік)?

Грубо кажучи, я чула лише кілька:
1. Так рівноправ’я існує… он закони почитай.
2. Самі собі винні.
3. Ну як так? Ну раз так кортить, то валіть в шахти. Одразу ваше рівноправ’я зникне з ваших дурних голів.

Логічно, що різні образи та насмішки (як от «я би їй раз всунув, і все б в неї пройшло») зачислюватись до категорії «аргументи» не можуть, швидше до погроз згвалтування.

На противагу українському законодавству, яке дійсно старається (не всюди) дотримуватись антидискримінаційних засад, є статистика. А від цифр нікуди дітись. Це і буде справжнім аргументом. Це принцип «Де юре – де факто». Згідно статистики саме у жінок майже на половину менша зарплатня, ніж у чоловіків; збільшення відсотку насильства над жінками на вулиці та у сім’ях; дискримінація на робочих місцях та сексуальні домагання. Щоб я довго не розпиналась, достатньо самому читачу пошукати в Гуглі гендерну статистику в Україні. Я всього лиш зроблю копіпейст із статті на сайті Гельсінської спілки із прав людини:

«У 2015 році, зокрема, було опубліковано The Global Gender Gap Report 2015 [2], який визначає індекс гендерного розриву. Це глобальне дослідження країн світу за показником рівноправності статей за версією Всесвітнього економічного форуму (World Economic Forum). Вимірювання відбувається за чотирма ключовими, на думку укладників, сферами:
1. Економічна участь і кар’єрні можливості.
2. Освіта.
3. Здоров’я і виживання.
4. Політичні права і можливості.

У топ-10 країн за індексом ґендерної рівності увійшли Ісландія, Норвегія, Фінляндія, Швеція, Ірландія, Руанда, Філіппіни, Швейцарія, Словенія та Нова Зеландія. Україна зайняла 67 місце серед 142 країн,погіршивши власний рейтинг 2014 року на 11 пунктів, коли вона посідала 56 місце».

Зазвичай, після розбомблення цифрами, від опонентів чути другий «аргумент» – самі собі винні. Здоровомисляча людина навряд зрозуміє, чим жінки завинили перед чоловіками, що в деяких країнах до них ставляться як до тварин. Річ звичайно ж в застарілості деяких устроїв, які посіли в наших головах. І виною цьому, зокрема, може вважатись релігія…загалом, як явище. Виховання в патріархальному суспільстві змалку вчить хлопчика сприймати дівчинку як конкретний набір характеристик. Безумовно, це стосується і дівчаток, яких батьки вчать сприймати хлопця тільки з певними рисами – мужність, відвага, забезпеченість і т.д.

На жаль, наше суспільство не навчилось поважати один одного за те, що ми люди. Все би було набагато простіше, як на мене. І ніхто нікому не був би винен, бо є жінкою, а не поводить себе відповідно загальноприйнятим уявленням. Саме уявленням.

Чудові слова Емми Вотсон, які я процитую нижче, можна було б записати у відповіді на третій, заїжджений «аргумент»: посилання на шахти.

Взагалі-то, жінки на шахтах працюють, але неофіційно, бо наше законодавство не може їм цього дозволити. А це вже дискримінація. Саме так, офіційна дискримінація в українському законодавстві, на яке так посилались би чоловіки, доволячи, що по закону ми рівні.

І от цитата Вотсон:
«Чоловіки і жінки мають право бути крихкими і вразливими. Чоловіки і жінки мають право бути сильними … Настав час забути про те, що чоловіча і жіноча стать повинні бути протилежними».
Цією цитатою хочеться і завершити свій невеличкий, як крапля в морі, роздум. Всі ми люди і можливості у нас всі різні, не залежно від статі.

Катя Бенюк, журналістка інформаційного порталу Прометей, громадська активістка

Новини

«Прометей» - незалежний інформаційний портал. Позиція редакції може не збігатись з точкою зору авторів окремих матеріалів. Ваші матеріали, побажання та пропозиції надсилати на електронну пошту: [email protected]. Ми завжди на зв'язку!
Використання наших матеріалів можливе за умови наявності прямого посилання на Прометей.