Оборона Цитаделі: чому у Львові фашизм не пройшов?

Про події, що трапились під стінами львівського соціального центру «Цитадель» ввечері 6 листопада, можна перш за все сказати наступне: всі сторони протистояння не дуже уявляли, чого очікувати одна від одної.

Оборона Цитаделі: чому у Львові фашизм не пройшов?
11 Листопада 2016 14:24Блоги,Максим Осадчук

Ми, активісти Автономного Опору та дружніх рухів, розуміли, що напад на створений нами центр молодіжної культури, який за декілька років став однією з найвідоміших спортивних локацій в Західній Україні, в цей вікенд цілком можливий. Такі ультраправі організації, як «Правий сектор», ЦК «Азов» і «С14», не тільки домоглися судової заборони нашого Маршу волі на честь Дня народження Нестора Махна, що мав мирно відбутись у Львові в цей самий час, але і звезли своїх тітушок зі всієї України. Навіщо, спитаєте ви? Виключно заради того, щоб продемонструвати власне вуличне домінування в західній столиці, яке розпорошені місцеві праві екстремісти почали втрачати ще до Майдану. Серія гучних кримінальних скандалів, вбивств і арештів у Львові та його околицях лише прискорила цей процес. В межах логіки відновлення гегемонії силовий варіант розвитку подій видавався лідерам «патріотів під свастикою» найкоротшим шляхом до здійснення поставлених цілей. Тим більше, двом сотням молодих і не надто культурно розвинених людей, звезених зі всієї України, конче потрібно було запропонувати якусь активну розвагу на свіжому повітрі, якщо вже приїхали. Так чому б не погром – стара добра ритуальна практика, популярна серед усіх улюблених ідеологів і попередників наших самопроголошених надлюдей? Перевага в кількості була очевидною, все мало пройти швидко та весело, як по маслу. Але не так сталося, як хотілося.
Ледь не вперше з часів Майдану вуличні фашисти, які, користуючись мовчазною підтримкою з боку керівництва МВС і інших силових структур, довгий час відчували себе повними господарями становища, отримали прочухана у відкритому двобої. Зараз вони кричать на всіх своїх медійних платформах, що «автономів врятувала поліція» і, як би не менти, «шавкам не вижити». Проте чомусь жоден з героїв білої раси після перших вибухів і пострілів не насмілився навіть зробити крок на територію двору Цитаделі, незважаючи на як мінімум троєкратну перевагу в чисельності. На жаль, праві радикали в нашій країні звикли поводити себе достатньо впевнено для того, щоб силою зривати заходи, які їм не подобаються: від правозахисних подій до маршів за легалізацію. Чому? Тому, що безкарність породжує вседозволеність. Якщо держава не здатна захистити своїх громадян, вони мають робити це самі. Тільки спробуйте, і ви одразу ж побачите, як зухвалий нападник на очах втрачає всю свою пихатість, «здувається», перетворюючись на те, чим він, власне, завжи і був, – маленьким, ображеним на весь світ і нікому не цікавим створінням, що намагається приховати свою жалюгідність за мілітаризованим вбранням і «римськими вітаннями».
Але повернемось до основної теми. Не зайвим, здається, буде нагадати, що ті ж самі менти приходяться безпосередніми колегами багатьом з нападників. Особливо це стосується, звичайно, так званого «Цивільного корпусу Азову», який недарма називають аваковськими тітушками навіть представники самого праворадикального табору. Тут постає також питання, яким чином виправдовують для себе співпрацю з аваковцями бійці «Правого сектору», адже прізвище міністра зі складу постмайданівського уряду, який стоїть за вбивством славетного народного месника Сашка Білого з ПС, ні для кого вже дуже давно не є секретом.
Після буремних подій цієї ночі і сміттєвих вітрів, що гуляють по інтернету як символ ображеної честі ультраправих, яким нарешті хтось відважився чинити опір, нам вдвічі приємно чути та читати слова підтримки. Люди з абсолютно різних середовищ, ліві і навіть праві, громадські активісти та культурні діячі, бійці добровольчих батальонів і українські волонтери протягом декількох діб від моменту атаки 6 листопада запевняли нас у тому, що ми робимо добру справу, захищаючи своє. Переконатись в широті суспільного резонансу можна, просто завітавши на сторінки активістів АО в соцмережах і звернувши увагу на кількість коментарів. Лише два роки тому купу звезених з інших міст у політичних цілях бойовиків, що чинять насильство проти активних громадян, які прагнуть змін накраще в своїй країні, справедливо назвали би тітушками. Реакція львівської громадськості та активних учасників соціальних спільнот в мережі на спробу погрому з боку праворадикалів змушує сподіватись, що вже дуже скоро патріотичні маски, які нацепили на себе людиноненависники та відверто кримінальні елементи, будуть зірвані з їхніх огидних пик остаточно.
Отже, варто зазначити, що незважаючи на всі відчайдушні зусилля керівництва місцевих «кишенькових неонацистів» вибити з ситуації навколо штурму «Цитаделі» максимум політичних балів для себе і своїх політичних проектів, медійна перемога також залишилась за нами. Можливо, хтось міг би подумати, що наші ідейні опоненти зроблять для себе відповідні висновки і відмовляться від насильницьких методів політичної боротьби, зосередивши свою увагу на роботі з державними установами, які вочевидь (згадаємо рішення суду про заборону Маршу Волі!) їм підігрують. Не будьте наївними. Історія свідчіть, що фашисти – чи то російська імперська наволоч, чи «зігомьоти», які прикриваються українським прапором і «корочками» співробітників правоохоронних органів – ніколи нічому не вчаться. Можна бути впевненими, що саме ця вроджена властивість їх рано чи пізно і знищіть.

Максим Осадчук, політолог, журналіст, активіст Автономного Опору.

Спеціально для Прометея.

Новини

«Прометей» - незалежний інформаційний портал. Позиція редакції може не збігатись з точкою зору авторів окремих матеріалів. Ваші матеріали, побажання та пропозиції надсилати на електронну пошту: [email protected]. Ми завжди на зв'язку!
Використання наших матеріалів можливе за умови наявності прямого посилання на Прометей.