На межі чергової прірви

Світова економічна криза 2008 року призвела до значно більш глибоких наслідків, ніж прийнято вважати в межах вузького, суто економічного мислення.

кризис-глав
10 Червня 2016 17:17Блоги,Максим Осадчук

Саме глобальне падіння економіки, зокрема фінансового сектору, спричинене логікою розвитку капіталізму в країнах «Першого світу» (США, Західна Європа, Японія), спровокувало великі суспільні заворушення в різніх регіонах планети. Такі епізоди демократичної боротьби народів, як Арабська весна, рух «Occupy» в Північній Америці, «революція парасольок» в Китаї та врешті-решт український Майдан, можуть вважатись частково або навіть переважно детермінованими політичними наслідками обвалу 2008-го. З полум’я повстання, спричиненого черговою кризою глобалізованого капіталізму, постали як жахлива «Ісламська держава», що загрожує відкинути Близький Схід у постмодерне Середньовіччя, так і нові гуманістичні проекти — як-от соціальна революція в Рожаві (Сирійський Курдистан).

Економічна обумовленість політичних явищ — головне, на чому акцентує увагу така течія соціальної думки, як історичний матеріалізм. Одна з найбільш потужних системних криз минулого століття, «Велика депресія» 1929 року, призвела до підйому людожерського режиму Адольфа Гітлера в Німеччині, який з самого початку позиціонував себе як відповідь на ліберальний капіталізм «зправа», тобто з ще більш реакційної перспективи. Сьогодні ми також можемо бачити, як у відповідь на очевидну структурну неспроможність капіталістичної економіки забезпечити гідний рівень життя громадян та можливість реально впливати на державну політику, навіть у країнах «Центру» стімко набирають силу праві та ультраправі рухи. З іншого боку, зростає популярність лівих. Найбільш яскравий приклад — сенатор США Берні Сандерс, який відкрито називає себе соціалістом, пропонуючи програму досить радикального перерозподілу прибутків на користь бідних і середніх класів. Наразі Сандерс бореться з іншим претендентом за право висуватись кандидатом від Демократичної партії на виборах президента Сполучених Штатів — Хіларі Клінтон. І перемагає у попередніх опитуваннях, що є абсолютно унікальним випадком для вкрай консервативної політичної системи Америки, яка підозріло ставиться до будь-якої критики «цінностей вільного ринку». Незалежно від того, чи переможе Сандерс на виборах у листопаді, сам факт його нинішнього успіху чітко дає зрозуміти: світ швидко змінюється, і те, що здавалося абсолютно неможливим ще десять років тому, сьогодні — звичайна реальність.

Поціновувачі творчості західного філософа Френсіса Фукуями та інших апологетів теорії про «кінець історії» будуть жорстоко розчаровані: економічна криза 2008 року не була останньою, як не була й першою. Більше того, логіка призупення розширення ринків і зниження загальної норми прибутків транснаціонального бізнесу в найближчому майбутньому призведуть до нового світового фінансового катаклізму, адже всередині існуючої на планеті соціально-економічної парадигми ніякий сталий розвиток вже неможливий. Різке падіння вартості енергоносіїв, зокрема нафти, на світових торгах, призупення зростання промислового потенціалу Китаю, що довгий час зберігав стабільність, та відчутне сповільнення економіки найбільш потужної в світі держави — США, утворють контури, в яких буде розвиватись нова глобальна драма. Вже зараз, згідно з даними Федерального резерву, умови кредитування великих компаній в Північній Америці змінюються на користь більшої суворості, а виробничий індекс почав помітне падіння в січні. На іншому континенті обсяг китайського експорту в доларовому вираженні в лютому цього року впав на 25,4% після січневого зниження на 11,2%, згідно з даними Головного митного управління КНР. Це найбільше падіння з часів початку кризового 2009 року. Експерти прогнозують збереження негативної динаміки економічного стану «світової фабрики» на перспективу.

Впливове західне видання The Economist вважає, що світ може протягом нетривалого періоду охопити нова фінансова криза, втім поштовхом для неї найбільш вирогідно стане геополітична боротьба навколо ресурсів або сфер впливу [http://www.economist.com/blogs/buttonwood/2016/01/markets]. Враховуючи перманентну нестабільність на Близькому Сході та високий рівень інтегрованості глобальних гравців (США, Росія) у сирійський конфлікт, продовження ескалації збройного протистояння з потенціалом розширення за актуальні межі видається майже гарантованим. А отже нафтові монархії Персидської затоки та Іран, від яких багато в чому залежить глобальна економічна стабільність, на залишаться поза грою.

Нарешті, про наближення великих проблем заговорили й ті, хто є одними з їх безпосередніх винуватців, – високопосадовці Міжнародного валютного фонду, який традиційно виступає головним лобістом кабального кредитування слабких економік (наприклад, української) в обмін на жорстке неоліберальне “затягування пасків” для більшості населення цих країн. Перший заступник директора-розпорядника МВФ Девід Ліптон нещодавно знайшов у собі сміливість, щоб заявити: «глобальна економіка перебуває в скрутному становищі». У якості рецепту запобігання поглибленню спаду Ліптон пропонує… стимулювання попиту. Це цілком у дусі кейнсіанської економічної політики«золотого тридцятиріччя» західного капіталізму (1945-1975), коли Європа та США справді створили в себе соціально лояльну до широких верств населення структуру розподілу прибутків. З іншого боку, такі вислови безпосередньо суперечать всій політичній практиці того ж МВФ, яку він із наполегливістю віслюка впроваджує по всьому світі протягом останніх десятирічч. Заледве бюрократи Фонду, які є та завжди були лишень слухняними провідниками інтересів світового корпоративного капіталу, відмовляться від цієї практики без бою. Але в кожному разі нинішне прозріння декого з них є вельми симптоматичним.

В останні два роки у зв’язку з відомими історичними подіями в нашій країні надзвичайно часто доводиться чути від дуже різних людей цілком зрозуміле «та коли ж це все закінчиться?» Шкода, але мусимо вас розчарувати: ніколи, або принаймні не найближчим часом точно. Для того, щоб кризи та війни перестали руйнувати планету та життя окремих простих людей, недостатньо плакатись. Треба організовуватись і колективно виборювати в сьогоднішнього світу, який ніяк не назвеш добрим і справедливим, шанс на кращу долю. Це політичий процес, а отже альтернатива, що ми зараз маємо разом формувати, також повинна бути політичною. Тобто такою, яка пропонує структурні зміни в системі розподілу влади та прибутку в суспільстві, а не косметичні «покращення» накшталт зміни обличч у Кабміні чи навіть на Банковій.

Максим Осадчук, головний редактор інформаційного порталу «Прометей», політолог, журналіст.

Новини

«Прометей» - незалежний інформаційний портал. Позиція редакції може не збігатись з точкою зору авторів окремих матеріалів. Ваші матеріали, побажання та пропозиції надсилати на електронну пошту: [email protected]. Ми завжди на зв'язку!
Використання наших матеріалів можливе за умови наявності прямого посилання на Прометей.