Еволюція революційного руху в Україні

В умовах пострадянського мислення, не маючи повноцінної самоідентичності, цілком логічно, що в українців відбувається процес її набуття. Проте, інколи ця тенденція відбувається у доволі тоталітарному стилі. Що говорити, якщо перша велика реформа після революції, була реформа поліції — карального кулака системи, у котру сьогодні вливається у різних формах всі більше і більше людей умовно націоналістичних поглядів.

Еволюція революційного руху в Україні
1 Березня 2018 14:32Блоги,Денис Котов

Можливо, ми не бачили б у цьому певну негативну тенденцію, та оглядаючи останні акції проти своїх ідеологічних опонентів, мимоволі виникає питання, чи дійсно після тих бурхливих подій 13-14 року народ завоював хоч краплю свободи? Напад на виставку художника-анархіста Давида Чічкана, після котрого, він виїхав з України, зриви дискусій на академічних майданчиках, напади на заходи представників меншин, побиття соціальних активістів Дмитра Різниченка, Владислава Дороша та вашого покірного слуги, напад на соціальний центр «Цитадель» антиавторитарної ініціативи «Автономний Опір» у Львові та ін., говорять нам про певне зачищення вуличної політики.

Ми не даємо жодну оцінку діяльності вище згаданих персон і організацій, та відсутність дискурсу і тенденція вирішення протиріч силовими методами набирає обертів. В таких умовах ми бачимо еволюцію революційної методології та форми у ті приклади, котрі ми розбирали вище. Розуміючи, що тенденції до зачистки політичного простору вже спостерігалась в сусідніх країнах, що і призвело до побудови тоталітарно-консервативних режимів, ми маємо чітко окреслити ті перспективи розвитку революційного руху як політичного явища в Україні.

По-перше, це крайня радикалізація та перехід до автономних підпільних форм боротьби, як умова виживання руху. Нариси цього ми спробували окреслити вище.

По-друге, це децентралізація руху. В умовах відвертої війни із системою, незалежність товариств одне від одного дає змогу не занепасти всій мережі, при похибці однієї із ланок. Тим паче, що із новітніми інформаційними технологіями, що розвиваються занадто швидко, зберігати свою анонімність, навіть в інтернеті, стає все важче.

По-третє, це переорієнтація своєї діяльності із молодіжних середовищ на широкі кола народних мас, оскільки саме вони першими відчувають весь тиск соціальної напруги та стають заручниками політичних інтриг різних груп впливу, хоча і менше відчувають урізання політичних свобод, ніж політично заангажовані кола.

По-четверте, це переорієнтація з космополітичних тенденцій на внутрішньонаціональні, оскільки в Україні ігнорувати проблематику національно-культурного питання, котре в гострій формі протистоїть агресивній системі «руського світу» просто неможливо і вимагає негайного вирішення.

По-п’яте, це переоцінка умовно прогресивних націоналістичних кіл, які засуджують побудову лукашизму чи путінізму в Україні, проте одягненого у вишиванку. Певний вектор прогресу можна спостерігати на прикладі націоналістичних груп «Автономний Опір», «Синдикат», «Чорний комітет», «Новий вогонь» та ін. Подібна тенденція є закономірною у розвитку націоналістичних рухів, і яскраво показана у роботі Леоніда Кияниці «Розвиток ідеології ОУН від 30-тих до 50-тих» на прикладі Організації українських націоналістів, де відбувся яскравих перехід від донцовського «протофашизму» до соціально орієнтованого націоналізму.

Денис Котов, блогер, філософ, активіст Чорного комітету.

Специально для Прометея.

Новини

«Прометей» - незалежний інформаційний портал. Позиція редакції може не збігатись з точкою зору авторів окремих матеріалів. Ваші матеріали, побажання та пропозиції надсилати на електронну пошту: prometei.red@gmail.com. Ми завжди на зв'язку!
Використання наших матеріалів можливе за умови наявності прямого посилання на Прометей.