Балканські пристрасті Андрія Білецького

З поступовим розростанням військового спецпідрозділу «Азов» та створенням на його основі політичної партії «Національний корпус» все більше уваги привертає постать керівника даних сил – підполковника поліції Андрія Білецького. Відомою його постать стала на початку 2014-го року, коли Білецький був амністований та швидко отримав офіцерські погони та очолив добровольчий батальйон «Азов», сформований на основі радикальних правих активістів Майдану, кістяк яких склав актив організації «Патріот України», яку очолював ніхто інший як Андрій Білецький з середини двохтисячних.

Балканські пристрасті Андрія Білецького
7 Квітня 2017 20:16Блоги,Олександр Рузевич

Мало хто з тієї категорії населення, що почули про Білецького в якості командира спецпідрозділу МВС «Азов», цікавився політичним минулим «Білого вождя», як його прийнято називати в середовищі ультраправих послідовників. Після реформування тодішньої Соціал-національної партії України у ВО «Свобода», Андрій Білецький зі своєю молодіжною групою прихильників під старим брендом «Патріот України» вийшов у самостійне політичне плавання.
Маючи на той час обмежені людські та матеріальні ресурси, свою агітацію «Патріот України» вів переважно в соціальних мережах та на власних інтернет-ресурсах. Відсутність креативних ідей та дизайнерів була як то кажуть «на лице», тому послідовники Білецького обмежувались переробленими в програмах типу «paint» агіток NSDAP та її штурмових загонів SA, з якими часто любили себе асоціювати активісти «Патріоту України» (ось простий приклад).
Неможливо не згадати про цілу систему парамілітарних вишколів, які в поєднанні організаційним одностроєм у вигляді «б/ушного» німецького військового камуфляжу та грізними смолоскипними маршами створювали заманливу для молоді картинку. Таким чином вулична агітація «Патріоту України» компенсусвла незграбно зроблені інтернет-листівки. Дебелі хлопці в камуфляжі та балаклавах не могли завоювати прихильність пересічного харків’янина, проте знаходили прихильників в інших областях України, і так виникали нові осередки. Ще в ті далекі часи одним з найближчих побратимів Андрія Білецького був теперішній керівник національної поліції Вадим Троян (його фото на одному з маршів в далекому 2008-му ), а ось фото з «новосілля» в його київському офісі.
Проявляли себе харківські «патріоти» в основному у вуличних акціях, серед яких найбільше запам’ятались захоплення та терор проти гуртожитку з в’єтнамськими нелегалами, напади на неформальні молодіжні концерти, а також побиття політичних конкурентів (переважно з націоналістичного середовища). Та найбільше запам’яталась акція дещо іншого формату – марш харківських послідовників Білецького на підтримку сербського генерала Ратко Младича – військового злочинця, що за часів громадянської війни в Югославії знищив кількадесят тисяч жителів Боснії. За це його притягнув до відповідальності Гаазький трибунал, якому після багаторічних переховувань кривавого генерала видали сербські правоохоронні органи.
Втім, судячи по відео з промови Андрія Білецького по завершенню маршу «патріотів», він абсолютно не згоден з таким рішенням «якогось там сіоністського суду». Етнічні чистики та систематичне знищення чоловічого населення Боснії «Білий вождь» та керівники партії «Національний корпус» вважють військовим героїзмом та патріотичним обов’язком, а корінне боснійське населення – мігрантами та терористами. Показово, що виступ Андрія Білецького починається словами «Ми, як білі, як слов’яни…» – вочевидь це пояснює його особливі сентименти до сербів та ненависть до балканських мусульман, при цьому не беручи до уваги, що боснійці теж «білі і слов’яни», як і їх союзники в боротьбі за незалежність від Югославії – хорвати. Втім симпатії послідовників Білецького чомусь викликає саме прототип СРСР на Балканах – СФРЮ, а не молоді республіки «білих слов’ян», що вирішили боротись за свою незалежність від місцевої імперії.
Цікавим є той факт, що Сербська Краіна – це така собі сербська «Новоросія», чи скоріше «Новосербія», яка стала основним стержнем протистояння незалежності Босінії та інших молодих балканських республік. Так само послідовно в 2008-му році київські прихильники Білецького виступали проти незалежності Косово, безуспішно намагаючись розірвати прапор останнього, вочевидь спеціально для цього куплений. Прикро тільки, що самих сербів не вразили сантименти Білецького до їх багатостраждальної білої слов’янської нації, адже їм набагато більше до вподоби історично близька Росія, чого вони, власне, ніколи не приховували. Україна в очах сербських націоналістів це щось типу причорноморської Боснії, відповідно найактивніші з них відправились на схід України захищати місцеву «Руську краіну» зі зброєю в руках. Чи змінилось після цих подій до них ставлення учасника АТО та екс-командира добровольчого батальйону Андрія Білецього – невідомо.

Олександр Рузевич, блогер, громадський активіст.

Спеціально для Прометея.

Новини

«Прометей» - незалежний інформаційний портал. Позиція редакції може не збігатись з точкою зору авторів окремих матеріалів. Ваші матеріали, побажання та пропозиції надсилати на електронну пошту: [email protected]. Ми завжди на зв'язку!
Використання наших матеріалів можливе за умови наявності прямого посилання на Прометей.